Депрессия - Владимир Кузьмин

Я не хочу стать самоубийцей,

Ведь я не принадлежу себе.

Прости меня, что я хотел забыться

И тихо покориться судьбе.

А жизнь моя — игра без правил,

И я всё пытаюсь свести вничью.

Прости меня, что я бояться заставил

За жизнь за слепую свою.

Депрессия…

Наверное, каждый человек испытал это чувство,

Когда нет ничего впереди,

Когда на душе так темно и пусто —

Вот-вот упадешь, того и гляди.

Но я не хочу лежать на асфальте,

Вызывая отвращение и страх,

Или полумертвым на больничной кровати,

Излучая холод и мрак!

Депрессия…

Я не хочу доставить ненужные хлопоты.

И лучше просто забыть меня.

Я знаю, кто-то будет умирать от хохота,

Хрустальным бокалом звеня.

Но мне всё равно, кто будет рядом.

Когда будет всё равно.

Вино моей жизни наполняется ядом,

И я выпиваю это вино.

Депрессия…

Я не хочу стати самогубцем,

Адже я не належу собі.

Вибач мені, що я хотів забути

І тихо підкоритися долі.

А життя моє — гра без правил,

І я все намагаюся звести внічию.

Вибач мені, що я боятися змусив

За життя за сліпу свою.

Депресія…

Напевно, кожна людина випробувала це почуття,

Коли немає нічого попереду,

Коли на душі так темно і порожньо

Ось-ось упадеш, того й дивися.

Але я не хочу лежати на асфальті,

Викликаючи огиду і страх,

Або напівмертвим на лікарняному ліжку,

Випромінюючи холод і темряву!

Депресія…

Я не хочу завдати непотрібного клопоту.

І краще просто забути мене.

Я знаю, хтось помиратиме від сміху,

Кришталевим келихом ланки.

Але мені все одно, хто буде поруч.

Коли буде все одно.

Вино мого життя наповнюється отрутою,

І я випиваю це вино.

Депресія…