Да, я тебя любил - Владимир Кузьмин

Да, я тебя любил, но не хватило сил

Мне ждать того, что так недоставало.

Любви неистовства тепла и волшебства,

Любви твоей всегда мне было мало.

Любовь твоя странна, холодная луна

Меня порой нежнее согревала.

Ты говоришь — люблю, но я не чувствую,

Любви твоей всегда мне было мало.

Прощай звезда моя неповторимая,

Неизлечимая тоска моя устала.

Быть может кто-нибудь укажет верный путь

И я найду, чего мне не хватало.

Проигрыш.

Я верю, что душа моя ещё дыша

Найдёт сестру, которая б желала

В объятия упасть, в безумие и страсть,

Которых мне с тобою не хватало.

Но я тебя люблю, ночами я не сплю,

Я верю в чудо и я точно знаю.

Что ты придешь ко мне, всё будет, как во сне,

Я очень жду тебя, моя родная.

И запоёт душа предчувствием дыша,

Ты скажешь нежно — как я без тебя устала.

В объятья упадешь, и радость обретешь,

И мы наёдем всё то, чего нам не хватало.

Так, я тебе любив, але не вистачило сил

Мені чекати на те, що так бракувало.

Любові шаленства тепла і чарівництва,

Любові твоєї завжди мені було мало.

Любов твій дивний, холодний місяць

Мене деколи ніжніше зігрівала.

Ти говориш — люблю, але я не відчуваю,

Любові твоєї завжди мені було мало.

Прощай зірко моя неповторна,

Невиліковна туга моя втомилася.

Може, хтось вкаже вірний шлях

І я найду, чого мені не вистачало.

Програш.

Я вірю, що душа моя ще дихає

Знайде сестру, яка б хотіла

В обійми впасти, в божевілля і пристрасть,

Яких мені з тобою не вистачало.

Але я тебе люблю, ночами я не сплю,

Я вірю в диво і я точно знаю.

Що ти прийдеш до мене, все буде, як у сні,

Я дуже чекаю тебе, моя рідна.

І заспіває душа передчуттям дихаючи,

Ти скажеш ніжно — як я без тебе втомилася.

В обійми впадеш, і радість здобудеш,

І ми найдемо все те, чого нам не вистачало.