Наедине с дождём - Влад Павлецов

Рисует дождь на лужах бесконечные ноли…

Перчаткой мокрой постучав в окошко,

Он меланхолией мне до краёв бокал налил.

Ну что ж… За встречу можно… Понемножку…

По капле за грядущий день, по капле, за вчера,

А третий тост за тех, кого уж нету…

Мы просидим всю эту ночь с ним вместе до утра

И, может быть, подружимся к рассвету.

Усталый лист

Сорвался вниз —

Не мой каприз,

А осени дыханье.

И вновь как в школе детвора

Твержу подряд который раз:

Малює дощ на калюжах нескінченні нулі…

Рукавичкою мокрою постукаючи в віконце,

Він меланхолією мені до країв келих налив.

Ну що ж... За зустріч можна... Потроху...

По крапі за наступного дня, по крапі, за вчора,

А третій тост за тих, кого вже немає.

Ми просидимо всю цю ніч з ним разом до ранку

І, можливо, потоваришуємо до світанку.

Втомлений лист

Зірвався вниз—

Не мій примх,

А восени дихання.

І знову як у школі дітлахів

Твержу поспіль вкотре: