Лошадиная - Влад Павлецов

Оголтело лихие

Мчатся кони дикие.

Для меня их ржание —

Наказание.

Вместе с ними вволю я

Насладился б волею.

Только не даёт беда —

Плётка да узда.

Родился б кобылою,

Может, легче было бы?!

Не пришлось бы в голос петь

Про узду да плеть.

Довела

Добела,

До белого каленья!

Закусив удила,

Сорвусь туда, где мгла.

Вот такие дела…

Мучают сомненья:

То ли жизнь не мила,

То ли кабала?!

То ли жизнь не мила,

То ли кабала?!

Был бы конь ретивый я

С нечесаною гривою,

Да вот сузилось кольцо —

Взнуздали мал-мальцом.

И с тех пор измученно

Воз тяну скрипучий мой.

Ну, а мне бы птицею

Мчать с кобылицею.

Среди всяких меринов

Кобылиц немерено.

Сколько же ещё терпеть

Мне узду да плеть?

Довела

Добела,

До белого каленья!

Закусив удила,

Сорвусь туда, где мгла.

Вот такие дела…

Мучают сомненья:

То ли жизнь не мила,

То ли кабала?!

То ли жизнь не мила,

То ли кабала?!

Разорвать бы хомуты

Да рвануть за три версты!

С ветром в гриве поскакать

Вольным, твою мать!

Не в ладу с законами,

Гордый, хоть подкованный.

Ну, а мне бы, мне бы, мне

Галопом по стерне.

Ох, какая, брат, тоска —

За собою воз таскать!

Ненавижу жизнь свою

ЛОШАДИНУЮ!

Довела

Добела,

До белого каленья!

Закусив удила,

Сорвусь туда, где мгла.

Вот такие дела…

Мучают сомненья:

То ли жизнь не мила,

То ли кабала?!

То ли жизнь не мила,

То ли кабала?!

Ошалило лихі

Мчать коні дикі.

Для мене їхнє іржання

Покарання.

Разом з ними досхочу я

Насолодився б волею.

Тільки не дає біда —

Плетіння та узда.

Народився б кобилою,

Може, легше було б?!

Не довелося би в голос співати

Про узду і плети.

Довела

Добіла,

До білого каління!

Закусивши вудила,

Зірвусь туди, де імла.

Ось такі справи…

Мучають сумніви:

То ли життя не мила,

Чи то кабала?!

То ли життя не мила,

Чи то кабала?!

Був би кінь ретивий я

З нечесаною гривою,

Так ось звузилося кільце —

Спізнилися малим хлопцем.

І з тих пір змучено

Віз тягну скрипучий мій.

Ну, а мені би птицею

Мчати з кобилицею.

Серед усяких меринів

Кобилиць непомірно.

Скільки ж ще терпіти

Мені узду та плети?

Довела

Добіла,

До білого каління!

Закусивши вудила,

Зірвусь туди, де імла.

Ось такі справи…

Мучають сумніви:

То ли життя не мила,

Чи то кабала?!

То ли життя не мила,

Чи то кабала?!

Розірвати би хомути

Так?рванути за три версти!

З вітром у гриві поскакати

Вільним, твою матір!

Не в ладу із законами,

Гордий, хоч підкований.

Ну, а мені би, мені би, мені

Галопом по стерні.

Ох, яка, брате, туга —

Засобою возтягати!

Ненавиджу життя своє

КОНЕВА!

Довела

Добіла,

До білого каління!

Закусивши вудила,

Зірвусь туди, де імла.

Ось такі справи…

Мучають сумніви:

То ли життя не мила,

Чи то кабала?!

То ли життя не мила,

Чи то кабала?!