Атаман - Влад Павлецов

Ой, во степи туман,

А за рекой огни.

Что, батька-атаман,

Головой поник?

О чём твоя печаль,

Чем сердце мается?

Былое по ночам

Вспоминается:

Как за Царя Всея Руси

Ты вражьи головы косил,

За мать свою и за отца

Врагу ты не жалел свинца!

Как есаулом молодым

Летел в бой сквозь огонь и дым

И как в том праведном бою

Ты чуял силушку свою!

Папаха да наган,

Хмельной слезинки нить…

Эх, вспомни, атаман,

Ой, у степу туман,

А за річкою вогні.

Що, батько-отаман,

Головою поник?

Про що твій смуток,

Чим серце мається?

Колишнє по ночах

Згадується:

Як за царя всієї Русі

Ти ворожі голови косив,

За мати свою і за батька

Ворогу ти не шкодував свинцю!

Як осавулом молодим

Летів у бій крізь вогонь і дим

І як у тому праведному бою

Ти відчував силушку свою!

Папаха так наган,

Хмільна сльозинка нитка.

Ех, згадай, отаман,