Cent ans - Vincent Delerm, Renaud, Bénabar

J’ai cent ans et j’suis bien content

J’suis assis sur un banc

Et je regarde les contemporains

C’est dire si j’contemple rien

J’file des coups d’canne aux passants

Des coups d’pompe aux clébards

Qui m'énervent et j’me marre

On peut rien m’dire, j’suis trop vieux

Trop fragile, trop précieux

J’ai cent ans, qui dit mieux?

J’ai plus d’amour, plus d’plaisir

Plus de haine, plus d’désirs

Plus rien

Mais j’suis comme le platane

Un peu d’pluie, j’suis en vie, ça m’suffit

J’suis bien

J’ai des marmots qui m’courent partout autour

Des gonzesses moins, mais ça mange pas d’pain

J’parle aux oiseaux, comme disait l’autre idiot

Et j’me demande où j’ai mis mon chapeau

J’ai cent ans et j’suis bien content

J’ai encore mal aux dents

Mais la souffrance c’est très rassurant

Ça n’arrive qu’aux vivants

J’attends tranquille sur mon banc

Que ce vieux monde explose

Tant il se décompose

Moi ça fait quatre vingt quinze ans

Que j’crois plus à grand chose

Il est temps que j’me repose

J’ai plus d’amour, plus d’plaisir

Plus de haine, plus d’désirs

Plus rien

Mais j’suis comme le platane

Comme ma canne, j’suis solide et ancien

J’suis bien

J’souhaite pas aux p’tits jeunes une bonne guerre

Vu qu’moi j’en ai pas eu, à part Mai 68

Mais j’me rappelle même plus en quelle année c'était

Ni qui c’est qu’avait gagné

J’ai pas cent ans, je faisais semblant

C'étaient qu’des mots, du vent

Mais j’aimerais bien les avoir demain

Même aujourd’hui j’veux bien

Pour jouir enfin du bonheur

D’avoir pu traverser

Sans me faire écraser

Cette pute de vie, ses malheurs

Ses horreurs, ses dangers

Et ses passages cloutés

Мені сто років і я дуже щасливий

Я сиджу на лавці

А я спостерігаю за сучасниками

Тобто якщо я нічого не обмірковую

Стріляю перехожих тростиною

Накачайте постріли до дворняги

Хто мене дратує і мені набридло

Ти мені нічого не скажеш, я занадто старий

Занадто крихкий, надто дорогоцінний

Мені сто років, хто краще каже?

У мене більше любові, більше задоволення

Більше ненависті, більше бажань

Нічого

Але я як платан

Трохи дощику, я живий, досить

я добре

У мене скрізь бігають нахабні

Пташенят менше, але хліба не їдять

Я розмовляю з птахами, як сказав інший ідіот

І мені цікаво, куди я поклав капелюха

Мені сто років і я дуже щасливий

У мене ще болить зуб

Але страждання дуже заспокоює

Це буває тільки з живими

Я тихо чекаю на своїй лавці

Нехай цей старий світ вибухне

Настільки розкладається

Мені, пройшло дев’яносто п’ять років

Що я більше не вірю в багато чого

Мені пора відпочити

У мене більше любові, більше задоволення

Більше ненависті, більше бажань

Нічого

Але я як платан

Як моя тростина, я твердий і древній

я добре

Я не бажаю маленьким дітям гарної війни

Так як у мене не було, крім 68 травня

Але я навіть не пам’ятаю, який це був рік

Ані хто виграв

Мені не сто років, я прикидався

Це були лише слова, вітер

Але я хотів би мати їх завтра

Навіть сьогодні я хочу

Щоб нарешті насолодитися щастям

Щоб зміг перетнути

Без переїзду

Ця сучка життя, її біди

Його жахи, його небезпеки

І його зебри