Такая странная любовь - Вика Воронина

По улицам и снова руки, улица, не верится;

И снова я с конца читаю эту книгу —

Никому не в обиду, но я не подам виду:

Что это всё похоже на сплошной сон;

На тот словарь, где все слова уже сказаны —

И ни разу нам не надо слышать правду.

Такая странная любовь, я ничего о нём не знаю —

Но снова крылья вырастают.

Такая странная любовь, а я не верила ему —

Не верила, что так бывает.

Такая странная, странная, странная,

Такая странная любовь.

А как же мы?

Мы брали в долг ночи долгие у зимы.

Мы сладко кутались в теплые шарфы,

И все по душам до утра на проводе;

И небо отражалось в воде.

А я все думала, что это пройдёт.

Любовь, как простуда, а время идёт.

И спрятаться трудно в толпе многолюдной.

Такая странная любовь, я ничего о нём не знаю —

Но снова крылья вырастают.

Такая странная любовь, а я не верила ему —

Не верила, что так бывает.

Такая странная любовь!

Такая странная любовь!

Такая странная любовь.

Такая странная любовь.

Такая странная.

Такая странная любовь, я ничего о нём не знаю —

Но снова крылья вырастают.

Такая странная любовь, а я не верила ему —

Не верила, что так бывает.

Такая странная любовь.

Такая странная любовь.

Такая странная любовь.

Такая странная любовь, я ничего о нём не знаю —

Но снова крылья вырастают.

Такая странная любовь, а я не верила ему —

Не верила, что так бывает.

Такая странная любовь.

Такая странная, странная…

По вулицях і знову руки, вулиця, не віриться;

І знову я з кінця читаю цю книгу —

Нікому не обиду, але не подам виду:

Що це все схоже на суцільний сон;

На той словник, де всі слова вже сказані.

І ні разу нам не треба чути правду.

Таке дивне кохання, я нічого про не знаю —

Але знову крила виростають.

Таке дивне кохання, а я не вірила йому —

Не вірила, що так буває.

Така дивна, дивна, дивна,

Таке дивне кохання.

А як же ми?

Ми брали в борг ночі довгі у зими.

Ми солодко куталися в теплі шарфи,

І все по душах до ранку на проводі;

І небо відбивалося у воді.

А я все думала, що це пройде.

Кохання, як застуда, а час іде.

І сховатися важко в натовпі багатолюдному.

Таке дивне кохання, я нічого про не знаю —

Але знову крила виростають.

Таке дивне кохання, а я не вірила йому —

Не вірила, що так буває.

Таке дивне кохання!

Таке дивне кохання!

Таке дивне кохання.

Таке дивне кохання.

Така дивна.

Таке дивне кохання, я нічого про не знаю —

Але знову крила виростають.

Таке дивне кохання, а я не вірила йому —

Не вірила, що так буває.

Таке дивне кохання.

Таке дивне кохання.

Таке дивне кохання.

Таке дивне кохання, я нічого про не знаю —

Але знову крила виростають.

Таке дивне кохання, а я не вірила йому —

Не вірила, що так буває.

Таке дивне кохання.

Така дивна, дивна…