Как ты мог - Вика Воронина

За плечо я, а ты шаг в сторону.

Поглядеть — мы с тобой идем ко дну.

Раньше грели объятия, а теперь не греют сто накидок.

Где была любовь, там теперь обида.

Припев:

Как ты мог…

И земля уходит из-под ног.

Я ладонями ладони грею, и я всё люблю тебя,

Как умею только я!

Говорю с тобой, а хочется подальше бежать,

(От тебя бежать) И распахнутая настежь стынет душа.

Раньше мы держались за руки, а теперь держусь за воздух крепче.

Так поверь мне, легче.

Припев:

Как ты мог…

И земля уходит из-под ног.

Я ладонями ладони грею, и я всё люблю тебя,

Как умею только я!

Я ладонями ладони грею, и я всё люблю тебя,

Как умею только я!

Я ладонями ладони грею, и я всё люблю тебя,

Как умею только я!

За плече я, а ти крок в сторону.

Подивитися — ми з тобою йдемо до дна.

Раніше гріли обійми, а тепер не гріють сто накидок.

Де було кохання, там тепер образа.

Приспів:

Як ти міг…

І земля йде з-під ніг.

Я долонями долоні грію, і я все люблю тебе,

Як умію лише я!

Кажу з тобою, а хочеться подалі бігти,

(Від тебе бігти) І відчинена навстіж холоне душа.

Раніше ми трималися за руки, а тепер тримаюся за повітря міцніше.

Тож повір мені, легше.

Приспів:

Як ти міг…

І земля йде з-під ніг.

Я долонями долоні грію, і я все люблю тебе,

Як умію лише я!

Я долонями долоні грію, і я все люблю тебе,

Як умію лише я!

Я долонями долоні грію, і я все люблю тебе,

Як умію лише я!