Несовпадения - Вика Воронина

Я помню твою смуглую кожу

И пальцы до дрожи, — вот так.

Ну и что же, что же мне делать с собою?

Я слышу, как гудит кровь в висках —

Когда я к тебе вот так близка,

Когда обнимаю тебя, — вот так

Мне не хватает воздуха.

Одетые в белое мы, как привидения.

Нет, не ищи сейчас в нас несовпадения.

Мы просто целуемся на заднем сидении —

Это встречаются в нас несовпадения.

Я помню небо над нами.

Мир тихо плыл, оставляя сияние.

Я — не я, не узнаю себя.

Ты обнимаешь, и мне так легко.

Чувствуешь тоже полёт мотыльков.

Чувствуешь тоже, что чувствую я —

Знаешь, я только твоя!

Одетые в белое мы, как привидения.

Нет, не ищи сейчас в нас несовпадения.

Мы просто целуемся на заднем сидении —

Это встречаются в нас несовпадения.

Мы просто целуемся на заднем сидении —

Это встречается в нас — несовпадения;

Одетые в белое мы…

Мы просто целуемся на заднем сидении —

Это встречаются в нас несовпадения.

Я пам'ятаю твою смагляву шкіру

І пальці до дрожі, — ось так.

Ну і що, що, що мені робити з собою?

Я чую, як гуде кров у скронях.

Коли я до тебе ось так близька,

Коли обіймаю тебе, ось так

Мені не вистачає повітря.

Одягнені в біле ми, як привиди.

Ні, не шукай зараз у нас розбіжності.

Ми просто цілуємось на задньому сидінні —

Це зустрічаються в нас неспівпадіння.

Я пам'ятаю небо над нами.

Світ тихо плив, залишаючи сяйво.

Я - не я, не впізнаю себе.

Ти обіймаєш, і мені так легко.

Відчуваєш також політ метеликів.

Відчуваєш також, що я відчуваю—

Знаєш, я тільки твоя!

Одягнені в біле ми, як привиди.

Ні, не шукай зараз у нас розбіжності.

Ми просто цілуємось на задньому сидінні —

Це зустрічаються в нас неспівпадіння.

Ми просто цілуємось на задньому сидінні —

Це зустрічається в нас — розбіжності;

Одягнені в біле ми…

Ми просто цілуємось на задньому сидінні —

Це зустрічаються в нас неспівпадіння.