Забудь - Виктория Дайнеко

Я ушла, забудь об этом,

Далеко твои слова.

Любовь она зимой исчезла,

Весна она меня спасла.

Пусть свежий ветер скроет слезы,

И я забуду все о нас.

В глазах мерцают наши грезы,

Погаснут скоро они в раз.

Припев:

Забудь о днях, что были вместе

Ведь новый день их скроет в тень.

Забудь слова любви, что пели,

Нет смысла в них теперь, поверь.

По лужам серым я шагаю,

По строчкам слез иду к весне.

Любовь придет ко мне скорее,

Чем ты забудешь обо мне.

Замерзла я, от твоей стужи,

Лед твоих рук убил меня.

Весна она меня отучит,

Отучит думать сквозь тебя.

О ветре я теперь мечтаю,

О новой жизни навсегда.

Как солнце светит — я сияю,

Весна она меня спасла.

Припев:

Забудь о днях, что были вместе

Ведь новый день их скроет в тень.

Забудь слова любви, что пели,

Нет смысла в них теперь, поверь.

По лужам серым я шагаю,

По строчкам слез иду к весне.

Любовь придет ко мне скорее,

Чем ты забудешь обо мне.

Я пішла, забудь про це,

Далеко твої слова.

Кохання вона взимку зникла,

Весна вона мене врятувала.

Нехай свіжий вітер сховає сльози,

І я забуду все про нас.

У очах мерехтять наші мрії,

Погаснуть вони скоро.

Приспів:

Забудь про дні, що були разом

Адже новий день їх приховає в тінь.

Забудь слова кохання, що співали,

Немає сенсу в них тепер, повір.

По калюжах сірим я крокую,

По рядках сліз іду до весни.

Любов прийде до мене швидше,

Чим ти забудеш про мене.

Замерзла я, від твоєї холоду,

Лід твоїх рук убив мене.

Весна вона мене відучить,

Навчить думати крізь тебе.

Про вітрі я тепер мрію,

Про нове життя назавжди.

Як сонце світить — я сяю,

Весна вона мене врятувала.

Приспів:

Забудь про дні, що були разом

Адже новий день їх приховає в тінь.

Забудь слова кохання, що співали,

Немає сенсу в них тепер, повір.

По калюжах сірим я крокую,

По рядках сліз іду до весни.

Любов прийде до мене швидше,

Чим ти забудеш про мене.