Я вижу свет - Виктория Дайнеко, Андрей Бирин

Столько дней у окна сидела,

Столько лет мучилась, ждала.

Я жила и не замечала,

Как была слепа.

Рядом с ним звезды так сияют,

Рядом с ним спала пелена.

Как во сне открылось мне,

Что здесь моя судьба.

Лишь сейчас я вижу свет,

Словно ночь вдруг отступила.

Лишь сейчас я вижу свет,

Купол неба голубой.

Он подскажет мне ответ,

Сердце вдруг стрела пронзила.

Всё вокруг вмиг переменилось,

Я теперь с тобой.

Столько дней плыл я как в тумане.

Столько лет грезил наяву.

Как я жил, сам не замечая,

Что во тьме тону.

Рядом с ней звёзды так сияют,

Рядом с ней этот мир расцвёл.

Как во сне открылось мне,

Что я судьбу нашел.

Лишь сейчас я вижу свет,

Словно ночь вдруг отступилась.

Лишь сейчас я вижу свет,

Купол неба голубой.

Он подскажет мне ответ,

Сердце вдруг стрела пронзила.

Всё вокруг вмиг переменилось,

Я теперь с тобой.

Я теперь с тобой…

Стільки днів біля вікна сиділа,

Стільки років мучилася, чекала.

Я жила і не помічала,

Яка була сліпа.

Поруч із ним зірки так сяють,

Поруч із ним спала завіса.

Як уві сні відкрилося мені,

Що тут моя доля?

Лише зараз бачу світло,

Мов ніч раптом відступила.

Лише зараз бачу світло,

Купол неба синій.

Він підкаже мені відповідь,

Серце раптом стріла пронизала.

Все навколо вмить змінилося,

Я тепер із тобою.

Стільки днів я плив, як у тумані.

Стільки років мріяв наяву.

Як я жив, сам не помічаючи,

Що в темряві тону.

Поруч із нею зірки так сяють,

Поруч із нею цей світ розквіт.

Як уві сні відкрилося мені,

Що я знайшов долю.

Лише зараз бачу світло,

Мов ніч раптом відступилася.

Лише зараз бачу світло,

Купол неба синій.

Він підкаже мені відповідь,

Серце раптом стріла пронизала.

Все навколо вмить змінилося,

Я тепер із тобою.

Я тепер із тобою…