Жить вдвоём - Виктория Дайнеко

Однажды ты войдешь в распахнутый рассвет,

И нежно скажешь мне с улыбкою «Привет!»

Однажды наизусть твой запах заучив,

Спрошу я: почему и кто зашил в тебя магнит.

И нежность расплескав над горизонтом рук,

Скажу тебе: «Люблю, люблю, люблю, люблю!»

Припев:

Это просто жить вдвоём, я за это всё отдам.

Мы с тобой построим дом, боль и радость пополам.

Это просто жить вдвоём, я за это всё отдам.

Приземлимся, а потом — мы помчимся к новым берегам.

Однажды станешь ты до родинки знаком.

В сугробах одеял утонем мы вдвоём.

Однажды две реки, — впадём мы в океан.

Едины и легки, помчимся к новым берегам!

И нежность расплескав над горизонтом рук,

Скажу тебе: «Люблю, люблю, люблю, люблю!»

Припев:

Это просто жить вдвоём, я за это всё отдам.

Мы с тобой построим дом, боль и радость пополам.

Это просто жить вдвоём, я за это всё отдам.

Приземлимся, а потом — мы помчимся к новым берегам.

Якось ти увійдеш у розкритий світанок,

І ніжно скажеш мені з посмішкою «Привіт!»

Якось напам'ять твій запах заучивши,

Запитаю я: чому і хто зашив у тебе магніт.

І ніжність розплескавши над горизонтом рук,

Скажу тобі: "Люблю, люблю, люблю, люблю!"

Приспів:

Це просто жити вдвох, я за це все віддам.

Ми з тобою збудуємо будинок, біль і радість навпіл.

Це просто жити вдвох, я за це все віддам.

Приземлимося, а потім — ми помчимося до нових берегів.

Якось станеш ти до родини знайомий.

У кучугурах ковдр потонемо ми вдвох.

Якось дві річки — впадемо ми в океан.

Єдині і легкі, помчимося до нових берегів!

І ніжність розплескавши над горизонтом рук,

Скажу тобі: "Люблю, люблю, люблю, люблю!"

Приспів:

Це просто жити вдвох, я за це все віддам.

Ми з тобою збудуємо будинок, біль і радість навпіл.

Це просто жити вдвох, я за це все віддам.

Приземлимося, а потім — ми помчимося до нових берегів.