Эти ночи - Виктория Дайнеко

Описать бы как, но не хватит слов.

Обнимать тебя, глядя в потолок;

прямо на звезды.

Я достану их, выложу на стол.

Я до ста их считала уже раз сто.

Правда, серьёзно.

Ничего не помогает, забирай их,

Забирай их - на, сколько угодно.

Их тебе так не хватает, ты не позвонишь,

Я знаю.

Да, и это так подло.

Эти ночи, каждая длинней.

Без тебя не спится все сильнее.

Ветер между строчек.

Эти ночи кажутся длинней

Без твоих коротких сообщений:

"Спокойной ночи..."

Мои тёплые мысли в молоко;

Только о тебе, думать так легко ночь до утра мне.

Не дают уснуть снова, как на зло,

Прямо по полу, время истекло - всё под ногами.

Ничего не помогает, забирай их,

Забирай их - на, сколько угодно.

Их тебе так не хватает, ты не позвонишь,

Я знаю.

Да, и это так подло.

Эти ночи, каждая длинней.

Без тебя не спится все сильнее.

Ветер между строчек.

Эти ночи кажутся длинней

Без твоих коротких сообщений:

"Спокойной ночи..."

Эти ночи, каждая длинней.

Эти ночи, каждая темней...

Описати як, але не вистачить слів.

Обіймати тебе, дивлячись у стелю;

прямо на зірки.

Я дістану їх, викладу на стіл.

Я до ста їх рахувала вже разів сто.

Щоправда, серйозно.

Нічого не допомагає, забирай їх,

Забирай їх – на скільки завгодно.

Їх тобі так не вистачає, ти не подзвониш,

Я знаю.

Так, і це так підло.

Ці ночі, кожна довша.

Без тебе не спиться все дужче.

Вітер між рядками.

Ці ночі здаються довшими

Без твоїх коротких повідомлень:

"Добраніч..."

Мої теплі думки у молоко;

Тільки про тебе, так легко думати ніч до ранку мені.

Не дають заснути знову, як на зло,

Прямо по підлозі, час минув - все під ногами.

Нічого не допомагає, забирай їх,

Забирай їх – на скільки завгодно.

Їх тобі так не вистачає, ти не подзвониш,

Я знаю.

Так, і це так підло.

Ці ночі, кожна довша.

Без тебе не спиться все дужче.

Вітер між рядками.

Ці ночі здаються довшими

Без твоїх коротких повідомлень:

"Добраніч..."

Ці ночі, кожна довша.

Ці ночі, кожна темніша...