Toi et moi - Véronique Sanson

Quand je pense que c’est la même lune

Qui brille pour toi, qui brille pour moi,

Moi je me dis que c’est la même fortune

Qui rit pour toi, qui rit pour moi.

T’es loin mais y a un p’tit point qui scintille

Autour de toi, qui vient de moi

Et je jongle avec les étincelles

Qui sont cachées au fond du ciel.

Peut-être on n’aura jamais d’avenir

Tant mieux pour toi, et zut pour moi.

T’es peut-être passé à coté du pire

J’veux dire du vrai désir, et du vrai moi.

On peut mourir d’amour mais mon amour

C’est pire que tout, c’est pire que nous,

Comme si l’aube ratait le matin,

Qu’y ait plus d’soleil, qu’y ait plus rien

Quand je pense qu’en une seule seconde

Y a des milliers d’ondes qui rayonnent en toi.

Pour moi tu es la plus belle chose du monde

Et je te veux, rien que pour moi.

Je me sens comme une hirondelle gelée

Qui peut plus voler, qui agonise tout bas

Qui met sa force dans un dernier baiser,

Sans trop savoir c’qui arrivera.

Sur la mémoire de Lo Guenole

L’odeur de pluie et de fleur fanées

Sur la mémoire du jasmin, du liège

Sur toi et moi, sur nos baisers.

Je jure qu’on ira danser sur les menhirs enluneillés

Les tourbillons de la mer déchaînée

L’un contre l’autre, dans l’air salé.

Коли я думаю, що це той самий місяць

Що світить для тебе, що сяє для мене,

Кажу собі, що це та ж доля

Хто сміється з тебе, хто сміється за мене.

Ти далеко, але є маленька точка, яка сяє

Навколо тебе, що йде від мене

І я жонглю іскрами

Які ховаються глибоко в небі.

Можливо, у нас ніколи не буде майбутнього

Добре для вас, і чорт для мене.

Можливо, ви пропустили найгірше

Я маю на увазі справжнє бажання і справжнє мене.

Ти можеш померти від любові, але моєї любові

Це гірше за все, це гірше за нас,

Ніби світанок пропустив ранок,

Щоб сонця більше, щоб більше нічого не було

Коли я думаю про це за одну секунду

Всередині вас випромінюють тисячі хвиль.

Для мене ти найпрекрасніше на світі

І я хочу тебе, тільки для мене.

Я почуваюся, як замерзла ластівка

Хто вже не може літати, хто низько вмирає

Хто вкладає свою силу в останній поцілунок,

Насправді не знаючи, що станеться.

Про пам'ять Ло Геноле

Запах дощу і відцвілих квітів

На пам'ять жасмин, пробка

Про мене і тебе, про наші поцілунки.

Клянуся, ми підемо танцювати на місячних менгірах

Вихори розбурханого моря

Один проти одного, в солоному повітрі.