Mortelles pensées - Véronique Sanson

Lui, si délicat dans sa tendresse

Si raffiné dans ses caresses

Que j’ai tenu dans mes bras

Quand il avait besoin de moi

Je l’ai quitté pour d’autres mains

Pour des briseurs de destin

Et des empêcheurs d’exister:

Bien fait pour moi

Si vous saviez comme je l’aimais

Plus qu’aucun autre, je l’admirais

Depuis, dans un brouillard

Je n’sais plus où je vais

Et je me rattatine à petits pas

Et je bous de le revoir

Pour apaiser mon désespoir

Je voudrais fuir vers d’autres nuits

Et j’ai chanté seulement pour lui

Les souvenirs qui nous ressemblent

Et qui nous hantent

Et qui s’en vont vers le soleil

Lui, qui m’a dit d’un ton vainqueur

Qu’il n’y a plus de doute ni de douleur

Dans la musique et dans mon cœur

Je le tuerais d’avoir pensé ça

Et s’il y a des choses qu’il ignore

Il n’a qu'à m'écouter plus fort

Jusqu'à ce que la mort de l’un ou bien de l’autre

Souffle la bulle de nos amours

Lui, sans qui je ne serais rien au monde

Je l’aimerais toujours, à genoux

Je vis ma vie, oh, comme tout le monde:

Le temps dessèche ce qu’il inonde

Et pour avoir connu l’immonde

Je voudrais vivre le meilleur

Ce qui n’arrive que dans les contes

Qu’on dit sur l’heure

Où notre lune s’en va très haut

Et quand les dieux sont au repos

Він, такий делікатний у своїй ніжності

Така витончена в її пестощах

Що я тримав на руках

Коли він мені був потрібен

Я залишив це в інші руки

Для розбійників долі

І існуючі превентори:

молодець для мене

Якби ти знав, як я його любила

Більше за всіх я захоплювався ним

Відтоді в тумані

Я вже не знаю, куди я йду

І я потихеньку зменшуюся

І я вмираю від бажання побачити його знову

Щоб заспокоїти мій відчай

Я б втік на інші ночі

І я співала тільки для нього

Спогади, які нагадують нас

І переслідує нас

І хто йде назустріч сонцю

Той, який сказав мені переможним тоном

Щоб більше не було сумнівів чи болю

В музиці і в моєму серці

Я б убив його за таку думку

А якщо є речі, яких він не знає

Він просто повинен слухати мене голосніше

Аж до смерті того чи іншого

Надуйте бульбашку нашого кохання

Того, без якого я був би нічим на світі

Я завжди буду любити її, на колінах

Я живу своїм життям, о, як усі:

Час висихає те, що заливає

І за те, що знав брудне

Я хотів би жити якнайкраще

Що буває тільки в казках

Що ми говоримо в той час?

Де наш місяць так високо піднімається

І коли боги спочивають