Ma révérence [Remastérisé en 2008] - Véronique Sanson

Quand j’n’aurai plus le temps de trouver tout l’temps du courage

Quand j’aurai mis vingt ans voir que tout tait mirage

Je tire ma rvrence, ma rvrence

Quand mon fils sera grand, qu’il n’aura plus besoin de moi

Quand les gens qui m’aimaient seront emports loin de moi

Je leur tire ma rvrence, ma rvrence

Et ma vie, endormie, doucement, et mon coeur sera froid

Il ne saura mme plus s’affoler, il ne deviendra

Qu’une pauvre horloge rparer, il n’aura plus de flamme

Il n’aura plus de flamme, il n’y aura plus de femmes

Et mes amis fidles auront disparu un un Trouvant que j’tais belle que j’aurais bien fait mon chemin

Alors j’aurai honte de mes mains, j’aurai honte de mes mains

Quand j’n’aurai plus le temps de trouver tout l’temps du courage

Quand j’aurai mis vingt ans voir que tout tait mirage

Alors j’entends au fond de moi une petite voix qui sourd et gronde

Que je suis seule au monde.

Коли я весь час не встигаю знаходити сміливість

Коли мені знадобилося двадцять років, щоб побачити, що все було міражем

Я беру свій лук, мій лук

Коли мій син виросте, я йому більше не потрібен

Коли у мене забирають людей, які мене любили

Я беру їм свій лук, мій лук

І життя моє, спляче, ніжно, і серце холодне

Він навіть панікувати більше не зможе, не стане

Щоб поганий годинник відремонтувати, він більше не матиме полум'я

Не буде більше полум’я, не буде більше жінок

І мої вірні друзі один за одним зникнуть, Знайшовши, що я гарна, я б пробився

Тоді мені буде соромно за свої руки, мені буде соромно за свої руки

Коли я весь час не встигаю знаходити сміливість

Коли мені знадобилося двадцять років, щоб побачити, що все було міражем

Тоді я чую глибоко всередині себе голосок, який гарчить і гарчить

Що я один на світі.