Les fiancés - Véronique Sanson

Les fiancés, de jour, sans solitude aucune

Devant des gens qui pensent à quelqu’un ou quelqu’une

Et du temps qui avance, qui défie la rancune

C’est comme ça qu’on la vit.

Les fiancés, de nuit, se regardent en silence

Dans leurs yeux, y’a des lits, ils savent tout d’avance

Ce que sera leur nuit, la puissance de l’envie et la force de l’oubli.

La nuit, c’est quelque chose qu’on aime bien

Qu’on sent bien, qu’on sait bien, on la connaît par coeur.

Le jour, pas pareil, mais c’est bien le soleil

Dans nos yeux, on se réveille par coeur.

Les fiancés, de jour, sont timides et petits

Ne pensent qu'à l’amour qu’ils détestent et qu’ils fuient.

Il leur manque la rage que donne le courage de terrasser l’ennemi.

La nuit, c’est quelque chose qu’on aime bien

Qu’on sent bien, qu’on sait bien, on la connaît par coeur.

Le jour, pas pareil, mais c’est bien le soleil

Dans nos yeux, on se réveille par coeur.

La nuit, c’est quelque chose qu’on aime bien

Qu’on sent bien, qu’on sait bien, on la connaît par coeur.

Le jour, pas pareil, mais c’est bien le soleil

Dans nos yeux, on se réveille par coeur.

Les fiancés du ciel, sur un cheval ailé

Pegase et Autrebelle ont tout à redouter, les sirènes qui appellent

Les Elfes de Tolkien et surtout pas les maudits.

Les fiancés-garou, ont une existence acquise

Mais tout ce qui nous pousse, c’est que leur yeux sont des banquises.

La grille que l’on retrouve en leur regard est lourde

Dangereuse et jolie, dangereuse et jalouse.

La nuit, c’est quelque chose qu’on aime bien

Qu’on sent bien, qu’on sait bien, on la connaît par coeur.

Le jour, pas pareil, mais c’est bien le soleil

Dans nos yeux, on se réveille par coeur.

Наречені, вдень, без жодної самотності

Перед людьми, які думають про когось

І час рухається вперед, кидаючи виклик образам

Ось так ми і живемо.

Наречені, вночі, мовчки дивляться один на одного

В їхніх очах ліжка, вони все знають наперед

Якою буде їхня ніч, сила заздрості і сила забуття.

Ніч нам подобається

Що нам добре, що добре знаємо, знаємо це напам’ять.

День не той, але це сонце

В наших очах ми прокидаємося серцем.

Наречені вдень сором’язливі і малі

Думайте лише про любов, яку вони ненавидять і від якої тікають.

Їм не вистачає гніву, який приходить із відвагою вразити ворога.

Ніч нам подобається

Що нам добре, що добре знаємо, знаємо це напам’ять.

День не той, але це сонце

В наших очах ми прокидаємося серцем.

Ніч нам подобається

Що нам добре, що добре знаємо, знаємо це напам’ять.

День не той, але це сонце

В наших очах ми прокидаємося серцем.

Небесна наречена, на крилатому коні

Пегасу і Отребель є чого боятися, кличуть сирени

Ельфи Толкієна і особливо не прокляті.

Наречені-гару, мають набуте існування

Але нами рухає лише те, що їхні очі — крижини.

Сітка, яку ми знаходимо в їхньому погляді, важка

Небезпечний і красивий, небезпечний і ревнивий.

Ніч нам подобається

Що нам добре, що добре знаємо, знаємо це напам’ять.

День не той, але це сонце

В наших очах ми прокидаємося серцем.