Le désir [Remastérisé en 2008] - Véronique Sanson

Le désir, plus fort que tout sur terre

Tapi dans l’ombre tous les jours, un sentiment qu’on adore

Mais qui nous retient encore, on garde tout en nous.

On devient fous, l’Amour nous brûle partout.

Même si quelquefois, ça coûte tant de le dire

Ça coûte tant de le faire, ça peut prendre un soupir

Sorti droit de l’enfer, qui peut juger nos âmes?

Qui peut lever nos fers?

Même le dieu de l’Amour

Roule dans la poussière et on se sent tout petit, tout petit

Tout nu, tout nu, trouvez-moi le nombre d’or.

Le désir latent dans mon regard, dans les abîmes de ma mémoire.

Avant de voler ton âme, je voudrais calmer ma flamme

Il y a quelque chose en moi, sans foi ni loi, qui m'épouvante parfois.

Même si quelquefois, ça coûte tant de le dire

Ça coûte tant de le faire, ça peut prendre un sourire

Qui nous mène en enfer, qui peut juger nos âmes?

Qui peut lever nos fers?

Même le dieu de l’Amour

Roule dans la poussière.

Бажання, сильніше за все на землі

Щодня ховаючись у тіні, почуття, яке ми любимо

Але хто нас ще стримує, ми все це тримаємо всередині.

Сходимо з розуму, Любов нас всюди пече.

Навіть якщо іноді це коштує так багато, щоб сказати це

Це коштує стільки, що можна зітхнути

Прямо з пекла, хто може судити наші душі?

Хто може підняти наші залізяки?

Навіть бог кохання

Покатайся в пилу, і ти почуваєшся крихітним, крихітним

Гола, гола, знайди мені золотий перетин.

Бажання приховано в моєму погляді, в глибині моєї пам'яті.

Перш ніж вкрасти твою душу, я хотів би вгамувати своє полум’я

У мене, беззаконному, є щось таке, що мене іноді лякає.

Навіть якщо іноді це коштує так багато, щоб сказати це

Це коштує так багато, що може знадобитися посмішка

Хто веде нас до пекла, хто може судити наші душі?

Хто може підняти наші залізяки?

Навіть бог кохання

Котиться в пилу.