Ainsi s'en va la vie - Véronique Sanson

Parfois, la nuit, quand tout se tait

Je fais des rêves bizarres

Dans l’ombre grise, mal réveillée

Je chasse les démons noirs

Et je pense aux souvenirs d’une enfance oubliée

Où tous les rires

Tous les sourires coulaient comme du lait

C’est bon, c’est toujours bon

C’est toujours aussi fort

La vérité d’un souvenir, c’est qu’il existe encore

J’ai oublié mes audaces mais mon cœur se rappelle

La belle confiance déjà tenace

Que m’inspirait un ciel si lourd, si lourd

Je me souviens d’un vieux bonhomme

Qu’on appelait Plum-Patte

Qui savait voir dans l’avenir

Nos vies futures et nos désirs

Il est mort sans rien nous dire

On était bien content

J’ai pas voulu savoir d’avance

Le destin qui m’attend

Ainsi s’en va la vie dans l’air du temps

Comme par magie, tout paraît évident

Tout vous semble important

Et le silence dans nos mémoires se brise et disparaît

Faisant place à un miroir que nul ne voudrait voir en vrai

Où personne n’oserait se voir de peur d'être fané

La lâcheté de cette histoire, c’est que tout le monde le sait

Ainsi s’en va la vie dans l’air du temps

Et la folie dérive doucement

Vers un monde évanoui

Petite, va chercher le pain, surtout, ne t’arrête pas en chemin

Rentre avant la nuit, va chercher le vin

Non, pas chez celui-là, chez l’autre, tu sais bien

L'école, c’est très bien, il faut avoir un bagage en main

Il y a toujours un espoir et ta mère

Et moi, pensons l’avoir pour toi

Ainsi s’en va la vie

Dans l’air du temps

Ainsi se rit la vie

Je m’demande si j’ai raison ou si la folie

Est entrée dans ma maison comme une litanie

J’voudrais pas qu’elle vienne maintenant, si elle vient vraiment

Solitude à bon marché, faudrait pas rêver

Après tout, c’est en nous que l’amour est né

Et c’est en nous qu’il dort

Il nous a tous hypnotisés et c’est nous qu’il mord

Avec douceur, avec colère, il nous fait faire en l’air

Tout un tas d’tours imaginaires, comme un acrobate

C’est pas marrant d'être acrobate quand on sait pas voler

C’est plus facile d'être automate qui peut pas penser

Qu’on peut casser en mille morceaux et puis tout balayer

Jeter le tout dans l’caniveau et tout recommencer

Ainsi s’en va la vie, ainsi s’en va le temps

Et la folie dérive doucement

Ainsi s’en va la vie, ainsi s’en va le temps

Іноді вночі, коли все тихо

Мені сняться дивні сни

У сірій тіні, погано прокинувся

Я виганяю чорних демонів

І згадую спогади про забуте дитинство

де весь сміх

Усі посмішки текли, як молоко

Це добре, це завжди добре

Це все ще сильно

Правда спогаду в тому, що вона все ще існує

Я забув свою сміливість, але моє серце пам'ятає

Прекрасна довіра вже живуча

Що надихнуло мене на таке важке, таке важке небо

Я пам’ятаю старого

Ми зателефонували Plum-Patte

Хто вмів бачити в майбутньому

Наше майбутнє життя і наші бажання

Він помер, не сказавши нам

Ми були дуже щасливі

Я не хотів знати наперед

Доля, що мене чекає

Так лунає життя в повітрі

Ніби за магією все здається очевидним

Все здається вам важливим

І тиша в наших спогадах розривається і зникає

Відступивши місце дзеркалу, яке ніхто не побачить по-справжньому

Там, де ніхто не наважився б побачити один одного, боячись померкнути

Боягузтво цієї історії в тому, що всі її знають

Так лунає життя в повітрі

І божевілля поволі спливає

До зниклого світу

Дитино, іди, візьми хліб, перш за все, не зупиняйся в дорозі

Приходь додому до темряви, візьми вина

Ні, не цей, інший, розумієш

Школа дуже хороша, треба мати в руках багаж

Завжди є надія і твоя мама

І я думаю, що я отримав це для вас

Так йде життя

У настрої часу

Ось так життя сміється

Цікаво, чи я правий, чи це божевілля

Прийшла в мій дім як ектенія

Я не хочу, щоб вона прийшла зараз, якщо вона дійсно приходить

Дешеве самотність, не повинно мріяти

Адже саме всередині нас народжується любов

І саме в нас він спить

Він загіпнотизував нас усіх і кусає нас

З солодкістю, з гнівом він змушує нас підніматися в повітря

Ціла купа вигаданих трюків, як акробат

Не весело бути акробатом, коли ти не вмієш літати

Легше бути автоматом, який не вміє думати

Щоб ми могли розбити на тисячу шматків, а потім все змітати

Викиньте все це в канаву і почніть все спочатку

Так йде життя, так іде час

І божевілля поволі спливає

Так йде життя, так іде час