Phidylé - Veronique Gens, Susan Manoff, Анри Дюпарк

L’herbe est molle au sommeil sous les frais peupliers

Aux pentes des sources moussues

Qui dans les prés en fleur germant par mille issues

Se perdent sous les noirs halliers

Repose, ô Phidylé !

Midi sur les feuillages

Rayonne et t’invite au sommeil

Par le trèfle et le thym, seules, en plein soleil

Chantent les abeilles volages

Un chaud parfum circule au détour des sentiers

La rouge fleur des blés s’incline

Et les oiseaux, rasant de l’aile la colline

Cherchent l’ombre des églantiers

Mais, quand l’Astre, incliné sur sa courbe éclatante

Verra ses ardeurs s’apaiser

Que ton plus beau sourire et ton meilleur baiser

Me récompensent de l’attente

Під прохолодними тополями м’яко спить трава

На схилах мохових джерел

Хто на квітучих луках проростає через тисячу розеток

Загубитися під чорними хащами

Відпочинь, о Фіділо!

Полудень на листках

Випромінює і запрошує спати

Біля конюшини та чебрецю на самоті, на сонці

Непостійні бджоли співають

На вигині доріжок циркулює теплий аромат

Червона пшенична квітка кланяється

І птахи, що пролітають пагорб

Шукайте тінь від шипшини

Але коли зірка нахилилася на її сліпучу криву

Побачиш, як його запал вщухне

Чим твоя найкраща посмішка і твій найкращий поцілунок

Нагороди мене за очікування