Наши сны - Verba & Оля Пулатова

Наши сны никому кроме нас не нужны.

Мы бомжи, потому и ужасно смешны.

Мы больны, потому и не очень важны,

Всё равно не дотянем до новой весны.

Припев:

Города стёрли меня без следа,

Я теперь магистраль, вместо крови — вода.

Города проложили рельсы по мне,

И теперь я бываю счастливой только во сне.

Наши сны — череда бессвязных картин.

Тень луны, мы в какую-то пропасть летим,

Мы пьяны, в жизни нет никаких перспектив.

Мы сидим на песке, пока нас не смоет прилив.

Припев:

Города стёрли меня без следа,

Я теперь магистраль, вместо крови — вода.

Города проложили рельсы по мне,

И теперь я бываю счастливой только во сне.

Города, как пустые глаза Сатаны,

Наши сны никому, кроме нас, не нужны.

Мы больны, не дотянем до новой весны,

Растеряв по пути атрибуты войны.

Припев:

Города стёрли меня без следа,

Я теперь магистраль, вместо крови — вода.

Города проложили рельсы по мне,

И теперь я бываю счастливой только во сне.

Наші сни нікому крім нас не потрібні.

Ми бомжі, тому і жахливо смішні.

Ми хворі, тому і не дуже важливі,

Все одно не дотягнемо до нової весни.

Приспів:

Міста стерли мене без сліду,

Я тепер магістраль, замість крові — вода.

Міста проклали рейки по мені,

І тепер я буваю щасливою тільки у сні.

Наші сни — низка безладних картин.

Тінь місяця, ми в якусь прірву летимо,

Ми п'яні, в житті немає жодних перспектив.

Ми сидимо на песку, поки нас не змиє приплив.

Приспів:

Міста стерли мене без сліду,

Я тепер магістраль, замість крові — вода.

Міста проклали рейки по мені,

І тепер я буваю щасливою тільки у сні.

Міста, як порожні очі Сатани,

Наші сни нікому, крім нас, не потрібні.

Ми хворі, не дотягнемо до нової весни,

Розгубивши по дорозі атрибути війни.

Приспів:

Міста стерли мене без сліду,

Я тепер магістраль, замість крові — вода.

Міста проклали рейки по мені,

І тепер я буваю щасливою тільки у сні.