Последние астры - Валерий Ободзинский

Отцветают и астры последние

Безутешной осенней порой.

Неба ясного проблески бледные

Умирают за дальней горой.

Серый день под вуалью струистою

Бесконечного злого дождя,

Неутешен тревогою мглистою

Мне в разбитую душу глядят.

Тишина и печаль, и томление,

Лишь дождя нескончаемый шум.

И рождается смутно волнение

От моих ностальгических дум.

Будь со мною в минуты рассветные,

На груди приголубь, успокой.

Отцветают и астры последние

Безутешной осенней порой…

Будь со мною в минуты рассветные,

На груди приголубь, успокой.

Отцветают и астры последние

Безутешной осенней порой…

Владимир.

Тверь

Отцветают и астры последние

Безутешной осенней порой…

Відцвітають і астри останні

Невтішним осіннім часом.

Небо ясного проблиски бліді

Вмирають за далекою горою.

Сірий день під вуаллю струїстою

Нескінченного злого дощу,

Невтішний тривогою імлистою

Мені в розбиту душу дивляться.

Тиша і печаль, і стомлення,

Лише дощу нескінченний шум.

І народжується смутне хвилювання

Від моїх ностальгічних дум.

Будь зі мною в хвилинки світанки,

На грудях приголуб, заспокой.

Відцвітають і астри останні

Невтішним осіннім часом...

Будь зі мною в хвилинки світанки,

На грудях приголуб, заспокой.

Відцвітають і астри останні

Невтішним осіннім часом...

Володимир.

Тверь

Відцвітають і астри останні

Невтішним осіннім часом...