Встреча - Валерий Ободзинский

Река закачала луну на волне,

И сумерки сразу упали на плечи…

Ты снова пришла на свиданье ко мне,

А мне на любовь отвечать больше нечем…

Ты любить спеши, а то весна пройдёт…

А пройдёт, не вороши… любовь не ждёт…

Примиренья, обещанья,

Заверенья… как прощанье…

Заверенья… как прощанье…

Совсем одиноко над лесом звезда…

И рано погаснуть, и некуда падать…

Кому-то она как лихая беда…

Кому-то на счастье, кому-то на память…

И катится прошлое в лунной канве…

Разлуки, прощанья, свиданья и встречи,

Но тает твой профиль в густой синеве…

И мне на любовь отвечать больше нечем…

Ты любить спеши, а то весна пройдёт…

А пройдёт, не вороши… любовь не ждёт…

Примиренья, обещанья,

Заверенья… как прощанье…

Заверенья… как прощанье…

Річка закачала місяць на хвилі,

І сутінки відразу впали на плечі...

Ти знову прийшла на побачення до мене,

А мені на любов відповідати більше нічим...

Ти любиш поспішай, а то весна пройде…

А пройде, не вороші… кохання не чекає…

Примирення, обіцянки,

Запевнення... як прощання...

Запевнення... як прощання...

Зовсім самотньо над лісом зірка.

І рано згаснути, і нікуди падати...

Комусь вона як лиха біда...

Комусь на щастя, комусь на пам'ять…

І котиться минуле в місячній канві…

Розлуки, прощання, побачення та зустрічі,

Але тане твій профіль у густій ​​синяві...

І мені на любов відповідати більше нічим...

Ти любиш поспішай, а то весна пройде…

А пройде, не вороші… кохання не чекає…

Примирення, обіцянки,

Запевнення... як прощання...

Запевнення... як прощання...