Колдовство - Валерий Ободзинский

Твои глаза как два тумана,

Как два прыжка из темноты.

Каким путем, каким обманом

В двадцатый век прокралась ты?

Hаворожив лиху беду мне,

Возникла ты средь бела дня,

И понял я, что ты колдунья

Тобою околдован я!

(вариант: И что пропал навеки я!)

Всё решилось проще бы, проще бы, проще бы

Триста лет назад иль, может, даже сто!

За одни глаза тебя сожгли б на площади

Потому что это- колдовство!

Все чаще мне ночами снится

Далекий век, где ты жила.

Там на снегу толпа тесниться,

И на костре кипит смола.

Гул голосов как гул прибоя,

И воронье кричит, кружа.

И на костре горит с тобою

Моя безвинная душа!

Всё решилось проще бы, проще бы, проще бы

Триста лет назад иль, может, даже сто!

За одни глаза тебя сожгли б на площади

Потому что это- колдовство!

И никуда теперь не деться —

Бежать что толку от судьбы?

Двадцатый век не знает средства

От колдовства и ворожбы.

И город вдруг исчез бетонный

Бреду, как в сказочных лесах,

И вновь тону в твоих бездонных,

В твоих загадочных глазах!

Всё решилось проще бы, проще бы, проще бы

Триста лет назад иль может даже сто!

За одни глаза тебя сожгли б на площади

Потому что это колдовство!!!

Твої очі, як два тумани,

Як два стрибки з темряви.

Яким шляхом, яким обманом

У двадцяте століття прокралася ти?

Навороживши лиху біду мені,

Виникла ти серед білого дня,

І зрозумів я, що ти чаклунка

Тобою зачарований я!

(варіант: І що пропав навіки я!)

Все вирішилося простіше би, простіше би, простіше би

Триста років тому чи, може, навіть сто!

За одні очі тебе спалили б на площі

Тому що це чаклунство!

Все частіше мені ночами сниться

Далеке століття, де ти жила.

Там на снігу натовп тіснитися,

І на горі кипить смола.

Гул голосів, як гул прибою,

І Воронье кричить, кружляючи.

І на вострині горить з тобою

Моя безвинна душа!

Все вирішилося простіше би, простіше би, простіше би

Триста років тому чи, може, навіть сто!

За одні очі тебе спалили б на площі

Тому що це чаклунство!

І нікуди тепер не деться —

Бігти що толку від?долі?

Двадцяте століття не знає кошти

Від чаклунства і ворожби.

І місто раптом зникло бетонне

Маячню, як у казкових лісах,

І знову тону в твоїх бездонних,

У твоїх загадкових очах!

Все вирішилося простіше би, простіше би, простіше би

Триста років тому чи може навіть сто!

За одні очі тебе спалили б на площі

Тому що це чаклунство!