Ленинградская песенка (Ленинградцы) - Вадим Козин

Где б я ни был заброшен войною,

Среди черных и дымных полей,

Все мне чудится сад под луною

И на взморье гудки кораблей.

Припев:

Там под вечер тихо плещет

Невская волна.

Ленинград мой, милый брат мой,

Родина моя!

Все, что ты мне, прощаясь, шептала,

Стало сердцу навеки родным.

Только белая ночь трепетала

Над Литейным мостом кружевным.

Припев.

Знаю, знаю, гремит канонада

Там, где мы проходили с тобой.

Под разрывы немецких снарядов

Наша молодость вышла на бой.

Но не страшны и смерть и блокада,

И пройдет, словно песенка, вновь

По вечерним садам Ленинграда

Нерушимая наша любовь.

Припев.

Де б я був закинутий війною,

Серед чорних і димних полів,

Все мені здається сад під місяцем

І на взмор'я гудки кораблів.

Приспів:

Там надвечір тихо хлюпає

Невська хвиля.

Ленінграде мій, милий брате мій,

Батьківщина моя!

Все, що ти мені, прощаючись, шепотіла,

Стало серцю навіки рідним.

Тільки біла ніч тремтіла

Над Ливарним мостом мереживним.

Приспів.

Знаю, знаю, гримить канонада

Там, де ми проходили з тобою.

Під розриви німецьких снарядів

Наша молодість вийшла на бій.

Але не страшні і смерть і блокада,

І пройде, немов пісенька, знову

По вечірнім садам Ленінграда

Непорушне наше кохання.

Приспів.