Мёртвое сердце - УННВ

Никаких эмоций, д*рьма пару порций,

Что-то в формуле любви до х*я пропорций.

Думал, ты не палишься, нету такой опции.

За тобой следят луна, полярная звезда и солнце.

Хотел себе питомца, но выросло животное.

Эй, бедняк, ты где такой живот наел.

Вроде лёгок на подъём, но как-то быстренько сел,

В качестве найс бл*духи качественный мел.

Как называют то, что ни разу хотел,

Как называют тех, кто ни разу не потел?

Глубоко в п*зде засел, хотя недавно пел.

Видимо Амуру всё же не хватило стрел.

И к чёрному выходу тут не подают карету,

И я бы не советовал следовать моему совету.

Превратил поэму в шл*ху и пустил по свету,

Разбилось сердце у поэта, Поэта нету.

Совсем не бьётся что ли, какое там,

Стучится, как больное, мёртвое оно,

Но слухи ходят, что живое.

Чёрствое, местами с гноем,

Плесенью покрыта, даже кровь в нём запеклась,

И стало твёрдое, как глыба.

В нём обида затаилась, ведь не может просочиться

Сквозь тернистые пучины липко-крепкой паутины.

Метается туда-сюда, себе найти места не может,

Вряд ли поможет, что вылезает из кожи оно.

Жило бы тихо с любовью, но от таких же сердец и дыры тут,

Что не залатать и не заклеить уже,

Как в тире мишень, Боясь пустить, убеждают тебя,

Обманут же снова и предадут, убегая.

Возьмут последнее, с*ки, с собой.

И вдруг заискрило прощение где-то в глубокой тиши,

Тихо, спокойно дыши, прости их, не мучайся,

Ведь не поздно пока ещё, бьёшься в этой груди, к свету иди.

Хочет покоя только то, что не живое,

Один в поле воин, если своё сердце понял.

Не буду рэп-супергероем, буду на приколе,

За мёртвым сердцем не надо ехать далеко.

У каждого второго вместо него — г*вно,

Такое вот кино смотрю уже давно.

Особенно когда темно, оно напоминает дно,

Но никогда не поздно сменить дым на воздух.

И так же радоваться звёздам.

Послушай нас, йау, и ты поймёшь, как это просто —

Покинуть одинокий остров, понять, для чего создан,

Мёртвые сердца я вывожу из-под наркоза.

Моя рифма — …, как ножом режут,

Твоё сердце никогда не станет прежним.

В здоровом теле — здоровый х*й,

Странные четыре буквы тебя атакуют.

То, что происходит на районе, не увидишь в клубе,

Всё, что происходит в сердце,

Отражается в глазах, но ни шагу назад.

Здесь андерграунд, самосад, тут живые сердца,

И в шестьдесят, йау, будь собою, пацан.

Ніяких емоцій, десь пару порцій,

Щось у формулі любові до х*я пропорцій.

Думав, ти не палишся, немає такої опції.

За тобою стежать місяць, полярна зірка і сонце.

Хотів собі вихованця, але виросла тварина.

Гей, бідолах, ти де такий живіт наїв.

Начебто легкий на підйом, але якось швиденько сів,

В якості найблудшої якісна крейда.

Як називають те, що жодного разу хотів,

Як називають тих, хто жодного разу не потів?

Глибоко в п*зде засів, хоч недавно співав.

Мабуть Амуру все не вистачило стріл.

І до чорного виходу тут не подають карету,

І я би не радив слідувати моїй пораді.

Перетворив поему в шл*ху і пустив світом,

Розбилося серце у поета, Поета нема.

Зовсім не б'ється що, яке там,

Стукає, як хворе, мертве воно,

Але чутки ходять, що живе.

Чорне, місцями з гноєм,

Цвіллю покрита, навіть кров у ньому запеклася,

І стало тверде, як брила.

В ньому образа причаїлася, адже не може просочитися

Крізь тернисті безодні липко-міцного павутиння.

Мітається туди-сюди, собі знайти місця не може,

Навряд чи допоможе, що вилазить зі шкіри воно.

Жило було би тихо з любов'ю, але від таких сердець і діри тут,

Що не залатати і не заклеїти вже,

Як у тирі мішень, Боячись пустити, переконують тебе,

Обдурять ж знову й зрадять, тікаючи.

Візьмуть останнє, с*ки, із собою.

І раптом заіскрило прощення десь у глибокій тиші,

Тихо, спокійно дихай, пробач їх, не мучайся,

Адже не пізно поки що, б'єшся в цих грудях, до світу йди.

Хоче спокою тільки те, що не живе,

Один у полі воїн, якщо своє серце зрозумів.

Не буду реп-супергероєм, буду на приколі,

За мертвим серцем не треба їхати далеко.

У кожного другого замість нього— г*вно,

Таке ось кіно дивлюся вже давно.

Особливо коли темно, воно нагадує дно,

Але ніколи не пізно змінити дим на повітря.

І так що радіти зіркам.

Послухай нас, йау, і ти зрозумієш, як це просто —

Залишити одинокий острів, зрозуміти, для чого створено,

Мертві серця я виводжу з-під наркозу.

Моя рима—... як ножем ріжуть,

Твоє серце ніколи не стане тим самим.

У здоровому тілі здоровий х*й,

Дивні чотири літери тебе атакують.

Те, що відбувається на районі, не побачиш у клубі,

Все, що відбувається в серці,

Відображається в очах, але ні кроці тому.

Тут андерграунд, самосад, тут живі серця,

І в шістдесят, йау, будь собою, пацан.