Outro - Umbra Et Imago

Louise stand am Herd den langen Tag

Und ihr Gesicht war schon ganz schwarz vom Rauch

Und wenn sie nachts auf ihrem Strohsack lag

Da war sie müd und ausgehungert auch

Sie war nur armer Leute Waisenkind

Und wollte lieber sein ein Baum im Sommerwind

Und als ein Herr sie stehen sah am Herd

So schwarz vom Rauch verwandelt das Gesicht

Da war sie ihm trotzdem die Dukaten wert

Für eine Nacht, aber Sie mochte nicht

Sie war nur armer Leute Waisenkind

Und wollte lieber sein ein Baum im Sommerwind

Da sagte ihr der Herr: Dass sie ihm bald

Sein Weib möcht sein und ganz in Seiden gehn

Auch habe er ein schönes Schloss im Wald

Dort würde sie nie wieder von ihm gehn

Sie war nur armer Leute Waisenkind

Und blühte wie ein Baum im Sommerwind

Und jetzt verstand sie auch

Warum nicht Brot allein

Sattmachen kann den Bauch

Es muss auch Liebe sein

Sie war nur armer Leute Waisenkind

Und wollte, dass er bliebe, dieser Sommerwind

Der Sommerwind ging hin mit Kriegsgeschrei

Und färbte in der Nacht den Himmel rot

Und in der Schlacht war auch ihr Mann dabei

Sie wusste nicht wohin mit ihrer Not

Sie war nur armer Leute Waisenkind

Und wollte wieder sein ein Baum im Sommerwind

Im Feld lag mancher Reiter schon verweht

Wie Blätter vom vergangnen Jahr

In ihrem Herzen drin war kein Gebet

Nur wie der Schnee so weiß war jetzt ihr Haar

Sie war nur armer Leute Waisenkind

Und hatte nur den einen Gott, den Sommerwind

Und als ihr Leib so welk war wie ein Baum

Im Herbst, da ging sie in den Fluss

Und machte mit dem alten Sommertraum

Und ihrer grauen Armut endlich Schluss

Sie war nur armer Leute Waisenkind

Und wollte nie mehr sein ein Baum im Sommerwind

Цілий день Луїза простояла біля плити

А її обличчя вже почорніло від диму

А коли вночі лежала на своєму піддоні

Тоді вона теж була втомлена й голодна

Вона була лише сиротою бідних людей

І краще б був деревом на літньому вітрі

І коли якийсь пан побачив, що вони стоять біля вогнища

Так чорний від диму перетворює обличчя

Йому це все одно коштувало дукатів

На одну ніч, але тобі не сподобалось

Вона була лише сиротою бідних людей

І краще б був деревом на літньому вітрі

Тоді Господь сказав їй: Нехай швидше

Його дружина хоче бути і ходити повністю в шовку

У нього також є гарний замок у лісі

Там вона більше ніколи не залишить його

Вона була лише сиротою бідних людей

І зацвіло, як дерево на літньому вітрі

І тепер вона теж зрозуміла

Чому б не хліб один

Може наповнити шлунок

Це також має бути любов

Вона була лише сиротою бідних людей

І хотів, щоб він залишився, цей літній вітер

Літній вітер пішов із бойовими кличами

І пофарбувала вночі небо в червоний колір

І її чоловік також був присутній у бою

Вона не знала, що робити зі своїм стражданням

Вона була лише сиротою бідних людей

І захотілося знову стати деревом на літньому вітрі

У полі деяких вершників уже здуло

Як торішнє листя

В її серці не було молитви

Її волосся тепер було білим, як сніг

Вона була лише сиротою бідних людей

І мав лише одного бога — літнього вітру

І коли її тіло засохло, як дерево

Восени вона пішла в річку

І зробив зі старою літньою мрією

І нарешті кінець їхній сірій бідності

Вона була лише сиротою бідних людей

І ніколи більше не хотів бути деревом на літньому вітрі