Vorstadt - Tua

Und da war immer die Angst, ich war wie in meinem Zimmer gefang’n

Es ist so zwanzig Jahre her, doch ich erinner' mich dran

Als ob es grade wär', auf die Straße lieber gar nicht mehr

Die sagten, dass sie morgen komm’n und mich schlagen werden

Vor der Schule oder nach der ersten

Im Park, aufm Weg zum Sport, ich fragte mich, wo die warten werden

Spiele starke Nerven und hoff', dass sie nix davon merken

Meine Freunde sind feige, aber ich werd' mich wehren

Und dabei war nie klar, wer die war’n, denn die war’n

Nur Phantome, große Brüder mit Phantasienamen

Nermin und Cihan, einer brutaler als der and’re

Meine Freunde verwandelten sich in niemand

Und jede Truppe von Jungs, die in der Gegend stand

Fühlte sich gefährlich an in meinem Überlebenskampf

Werde bloß kein Beta-Mann, Alphamännchen in Beta-Gestalt

Für Beta gehalten, schlägert sich halt

Hochhäuser an 'nem Feld, Vorstadt

Dann noch mehr Dorf als Großstadt

Hochhäuser an 'nem Feld, Vorstadt

Dann noch mehr Dorf als Großstadt

Hochhäuser an 'nem Feld, Vorstadt

Dann noch mehr Dorf als Großstadt

Und alles, was sie sagen, macht die stille Post

Und bläht sich in meinem Kinderkopf zu riesigen Bildern auf

Wir sagten: «Niemals trennen wir uns»

Das ist so zehn Jahre her und da war’n ständig die Jungs

Ich hatte Seiten gewechselt, man hatte Ängste vor uns

Du kannst auf die Fresse kriegen ohne Grenzen und Grund (yeah)

Socken über Hosen (yeah), so wie die Franzosen (yeah)

Jugendhaus, Breakdance, Training mit den Großen (yeah)

Remus und MacTwo, wir nannten sie beim Pseudonym

Wenn einer gelobt wurde, konnte man die Freude spür'n

Eltern aus aller Herren Länder, doch wir stolz auf unsre Stadt

Und wir dachten, unser Kaff ist Wunder was

Und wir hätten es verteidigt ohne Unterlass

Und jeden rund gemacht, der was Unbedachtes und Dummes sagt

Und die Zivibull’n gaben sich kumpelhaft

Kannten unsre Namen gut, wussten schon, wer Unsinn macht

Aber dann hätten die Jungs fast ein’n umgebracht

Die Hälfte von uns im Knast, plötzlich war es dunkel nachts

Paar hab’n umgedacht, paar tragen Kutten jetzt

Erhan meint: «Jedes Geschäft ist ein schmutziges»

Egal, ob du Putze bist oder 'n Puff besitzt

Und wenn sie nicht will, dann muss sie nicht

Hochhäuser an 'nem Feld, Vorstadt

Dann noch mehr Dorf als Großstadt

Hochhäuser an 'nem Feld, Vorstadt

Dann noch mehr Dorf als Großstadt

Hochhäuser an 'nem Feld, Vorstadt

Dann noch mehr Dorf als Großstadt

Und alles, was sie sagen, macht die stille Post

Ich scheiß' auf was sie labern, aber wissen will ich’s doch

In meiner Heimstadt

Auf den Straßen, auf der Straße

Das Polizei, Polizei mit Pistolen könnte nix etwas machen

Weil die Antwort kommt von Kalaschnikow-Schüssen

Von Gewehrmaschinen

Nun bin ich selten am Start, nur in der Welt von den Stars

Das mag auf viele von damals so wirken, doch grad mal die Hälfte ist wahr

Fahre den Wagen mit drei km/h vorbei an den Stell’n, wo wir war’n

Vielleicht ist da noch wer oder ich bin selber noch da

Und steh' grad inmitten von Lebensabschnitten

Die Stress miteinander angefangen hab’n, gehe dazwischen (was?)

Komm, mal vernünftig, gebe nach, mache auf Fünfzigjähriger

Und am nächsten Tag will ich irgendetwas sagen (fick ihn, fick ihn, fick ihn)

Nein, ich bin nicht mehr der Alte

Frage mich auch, was der war und was ich davon halte

C’est la vie, wie das Leben so geht

Ich such' einen Ort, an dem was entsteht

Wonach ich mich später mal sehn', wenn ich’s jemand erzähle

Und hier ist es nicht, als ob ich nur mal draußen wär'

Sondern mein altes Ich ist kein Zuhause mehr (ah, ah)

Ich such' ein neues und muss damit laufen lern’n

Ich weiß zwar noch nicht, wohin, aber genau, woher, Dicka

Hochhäuser an 'nem Feld (wuh), Vorstadt

Hochhäuser an 'nem Feld (wuh), Vorstadt, ah

Alles, was sie sagen, macht die stille Post

Alles, was sie sagen, macht die stille Post

Ich leb' hier nicht mehr, doch irgendwie immer noch

І завжди був страх, я опинився в пастці в своїй кімнаті

Минуло двадцять років, але я це пам’ятаю

Якби це було зараз, я б не хотів взагалі виходити на вулицю

Вони сказали, що прийдуть завтра і вдарять мене

До школи чи після першої

У парку, по дорозі в спортзал, я думав, де вони чекатимуть

Грайте з міцними нервами і сподівайтеся, що вони нічого не помітять

Мої друзі боягузи, але я дам відсіч

І ніколи не було зрозуміло, хто вони, тому що вони були

Просто фантоми, старші брати з химерними іменами

Нермін і Джихан, один жорстокіший за іншого

Мої друзі перетворилися на нікого

І кожен загін хлопців, що стояв навколо

Я відчував себе небезпечним у своїй боротьбі за виживання

Не будь бета-самцем, альфа-самцем у бета-формі

Помилився за бета-версію, просто бої

Багатоповерхові будинки в полі, передмісті

Тоді навіть більше село, ніж велике місто

Багатоповерхові будинки в полі, передмісті

Тоді навіть більше село, ніж велике місто

Багатоповерхові будинки в полі, передмісті

Тоді навіть більше село, ніж велике місто

І все, що вони говорять, робить тихий пост

І надувається величезними образами в голові моєї дитини

Ми сказали: «Ми ніколи не розлучимося»

Це було десять років тому, і завжди були хлопці

Я змінив сторону, люди нас боялися

Ви можете натрапити на ваше обличчя без обмежень і причин (так)

Шкарпетки поверх штанів (так), як у французів (так)

Будинок молоді, брейк-данс, тренування з дорослими (так)

Ремус і МакТво, ми назвали їх за їхніми псевдонімами

Коли когось хвалили, можна було відчути радість

Батьки з усього світу, але ми пишаємося своїм містом

А ми думали, що наше сміттєзвалище — це диво

І ми б захищали його без перерви

І зібрали всіх, хто каже щось необдумане і дурне

А громадянські бики поводилися як приятелі

Добре знав наші імена, вже знав, хто дуріє

Але потім хлопці ледь не вбили одного

Половина нас у в'язниці, раптом вночі стемніло

Пара передумала, дехто зараз одягнений у халати

Ерхан каже: «Кожна справа брудна»

Не важливо, чи ти штукатур, чи маєш громадський будинок

А якщо не хоче, то й не мусить

Багатоповерхові будинки в полі, передмісті

Тоді навіть більше село, ніж велике місто

Багатоповерхові будинки в полі, передмісті

Тоді навіть більше село, ніж велике місто

Багатоповерхові будинки в полі, передмісті

Тоді навіть більше село, ніж велике місто

І все, що вони говорять, робить тихий пост

Мені байдуже, про що вони говорять, але я хочу знати

У моєму рідному місті

На вулицях, на вулицях

Поліція, поліція зі зброєю нічого вдіяти не змогли

Тому що відповідь йде від пострілів Калашникова

З автоматів

Зараз я рідко бываю на старті, тільки в світі зірок

Тоді багатьом це може здатися таким, але половина з них є правдою

Проїдьте машиною зі швидкістю три км/год повз місця, де ми були

Можливо, там хтось інший, або я все ще там

І я якраз на середині життєвих етапів

Ті, хто почав стресувати один з одним, втручаються (що?)

Давай, будь розумним, поступайся, прикидайся, що тобі п’ятдесят років

А наступного дня я хочу сказати що завгодно (трахни його, трахай його, трахни його)

Ні, я вже не той

Мені також цікаво, що це було і що я про це думаю

C'est la vie, як проходить життя

Шукаю місце, де щось створюється

Чого я буду з нетерпінням чекати пізніше, якщо розповім комусь

І тут я не просто надвір

Але моє старе я більше не дім (ах, ах)

Шукаю новий і маю навчитися з ним ходити

Я ще не знаю, куди йти, але точно звідки, Діка

Багатоповерхові будинки в полі (ух), передмістя

Багатоповерхівки в полі (ух), передмістя, аг

Все, що вони говорять, робить тихий пост

Все, що вони говорять, робить тихий пост

Я тут більше не живу, але якось живу досі