Vater - Tua

Irgendwie wirkt er wie 30 Jahre älter

Denk' ich, als ich ihm helfe mit alten Büchern im Keller

Ich sag: Ich les' gerade was von Transhumanisten

Die woll’n erreichen Alter als 'ne Krankheit zu listen

Es fällt schon auf, wie viel er in der letzten Zeit gähnt

Er atmet ruhig, als er in seinem Sessel einschläft

Ich denk', er ist so viel kleiner als früher

Seine Haut ist aus weißem Papier

Ich wollte doch noch nach Krani mit ihm

Ich glaube, jetzt bleiben wir hier

Er hat es schon 'ne Weile geahnt und keinem gesagt

Mitten in dem Chaos meines Tages erreicht mich die Nachricht

Nach falschen Diagnosen von alt bis Depressionen

Kommen die Ärzte zu dem Schluss: Alles ist verlor’n

Unheilbar, die sagen unheilbar

Wenn es hochkommt dann hat er noch rund ein Jahr

Auf dem Weg in die Klinik passiert es um ein Haar

Und plötzlich ist ein Fragezeichen wo der Grundstein war

Palliativ, sie sagen palliativ

Was ist seine Perspektive, wenn er alles verliert?

Scheiß Wetter in Berlin, es ist kalt, es ist mies

Ich hab' Kopf für gar nichts, nicht mal mehr Musik

Flug 1708, Tegel nach Stuttgart

Mein Herz ist Sperrgepäck, wie viel ist die Nutzlast?

Ihn pflegen zu können macht es erträglicher

Oh, mein Vater, mein ukrainischer-schwäbischer

Sein altes Russland, adeliges Blut

Er kam mit nichts und machte es uns gut

Doch diese scheiß Krankheit macht kein Halt vor Helden

Ich kann da sein, doch ich kann ihm nicht mehr helfen und

Seine Stimme versagt, wenn er redet

Und neben dem Bett steht ein Atemgerät, das er Tag und Nacht trägt

Ich weiß, er will sterben, sobald es nur geht

Ich hasse mich dafür, will es auch, wenn ich ihn da liegen seh'

Heute liege ich in seiner Nähe und kann nich' schlafen

Nur aus Angst dadurch verpasse ich seinen letzten Atemzug

Ich les' die Nacht durch ein Buch über Sterbephasen und such'

Ein weißes Dreieck unter seiner Nase

Mein schwarzer Kaffee auf dem Fensterbrett

Morgensonne scheint auf das Sterbebett

Seine Atemzüge sind die Kommunikation

Ich sitz' neben ihm und höre stumm auf jeden Ton

Er ist irgendwo zwischen Schlaf und wach

Zwischen Leben und Tod, zwischen Tag und Nacht

Und andauernd nick' ich ein als ich so da sitz'

Als ob ich ihn dort treffen will, wo er gerade ist

Friedliche Ruhe, draußen wird es warm jetzt

Der Tod kommt nicht traurig, nur pragmatisch

Jetzt gerade stirbt mein Vater

Ich höre, wie er ausatmet

Als ob er 'nen schweren Satz gesagt hätte

Dann gar nichts

Ich renne zum Bad hinüber

Hole Mama, zwei letzte Atemzüge

Wir halten seine Hände fest

Und spüren, das ist das Ende jetzt

Ich sag: Danke für alles, Papa

Danke, dass du da warst

Du warst mir ein wunderbarer Vater

Ich laufe durch die Gegend und wein'

Spätsommer, Tränen, Sonne und Regen zugleich

Ja, ich weiß, es ist besser für ihn, wie es jetzt ist

Doch es tut so weh, dass er für immer weg ist

Sie bringen ihn nochmal ins Zimmer mit seinem Namen

Drinnen ist es karge, Stille und der Sarg

Ich sitze die Zeit tot, bis sie dort ist wo er ist

Fromme Worte füllen keinen Platz, der leer ist

Doch mit der Zeit findet all das seinen Platz

An dem ich regelmäßig halt mach', wenn es passt

Hier steh' ich jetzt und bin dankbar, unendlich dankbar

Für die Zeit, die wir zusammen war’n

Für bedingungslose Liebe

Auch wenn ich sie nich' immer so verdiente

Dankbar für alles was er war und noch ist

Mein Vater und ich

Чомусь він здається старшим на 30 років

Я думаю, як я допомагаю йому зі старими книгами в підвалі

Я кажу: читаю щось трансгуманістів

Вони хочуть досягти старості як хвороби

Помітно, як він останнім часом позіхає

Він спокійно дихає, засинаючи в своєму кріслі

Я думаю, що він набагато менший, ніж раніше

Його шкірка зроблена з білого паперу

Я ще хотів з ним у Крані

Я думаю, що ми зараз залишимося тут

Він підозрював це деякий час і нікому не сказав

Серед хаосу мого дня новини доходять до мене

Після помилкових діагнозів від старості до депресії

Чи приходять лікарі до висновку: все втрачено

Невиліковно, кажуть, невиліковне

Якщо це з’явиться, у нього ще є близько року

По дорозі в клініку це мало не сталося

І раптом стоїть знак питання, де був наріжний камінь

Паліативний, кажуть, паліативний

Яка його перспектива, якщо він втратить все?

Чортлива погода в Берліні, холодно, паскудно

У мене немає голови ні на що, навіть на музику

Рейс 1708, Тегель – Штутгарт

Моє серце — громіздкий багаж, скільки коштує корисне навантаження?

Можливість доглядати за ним робить його більш терпимим

Ой тато мій, мій україно-шваб

Його стара Росія, шляхетна кров

Він прийшов ні з чим і виправився з нами

Але ця проклята хвороба не зупиняється на героях

Я можу бути там, але я більше не можу йому допомогти і

Його голос слабшає, коли він говорить

А біля ліжка — респіратор, який він носить день і ніч

Я знаю, що він хоче померти якомога швидше

Я ненавиджу себе за це, я теж хочу цього, коли бачу, що він там лежить

Сьогодні я лежу біля нього і не можу заснути

Просто зі страху я сумую за його останнім подихом

Я читав уночі книгу про фази вмирання та пошуки

Білий трикутник під носом

Моя чорна кава на підвіконні

Ранкове сонце світить на смертному ложі

Його дихання - це спілкування

Я сиджу поруч і мовчки слухаю кожну ноту

Він десь між сном і неспанням

Між життям і смертю, між днем ​​і ніччю

І я продовжую кивати, сидячи там

Ніби я хочу зустрітися з ним там, де він є

Тихо тихо, надворі вже потеплішає

Смерть не приходить сумно, лише прагматично

Мій батько зараз помирає

Я чую, як він видихає

Ніби вимовив важку фразу

Тоді нічого

Я біжу до ванної кімнати

Мамо, два останні вдихи

Ми міцно тримаємо його за руки

І відчуй, що зараз кінець

Я кажу: Дякую за все, тату

Дякую за те, що ви там

Ти був для мене чудовим батьком

Я ходжу і плачу

Пізнє літо, сльози, сонце і дощ водночас

Так, я знаю, що зараз йому краще

Але так боляче, що він пішов назавжди

Вони повертають його в кімнату з його іменем

Всередині безплідна, тиша і труна

Я сиджу мертвий, поки воно не дійде туди, де є

Побожні слова не заповнять порожній простір

Але з часом все це знаходить своє місце

На якому я регулярно зупиняюся, коли це підходить

Ось я стою зараз і вдячний, безмежно вдячний

За той час, коли ми були разом

За беззастережну любов

Навіть якщо я не завжди цього заслуговую

Вдячний за все, чим був і є

Мій батько і я