Pas pareil XXV - Tryo, Gauvain Sers

C’est pas qu’on s’sente différents

Ou bien qu’on juge la vie

Mais qu’est-ce qu’on s’sent loin des gens

Quand on survole la ville sur son tapis

Et rire des gueules de déterrés

Au fond du métro parisien

Mais nous c’est pas pareil

On est crevé quand on s’lève le matin

Au prolo qui s'énerve

Accroché à sa voiture à crédit

A chaque feu rouge qui traîne

Dans les embouteillages de sa vie

À la fine rayure sur la carrosserie de sa connerie

Si chère si sacrée et si dure

Que sa femme à côté se plie

Moi je l’aime mon homme, je l’aime quand même

Sa femme qui fait marcher

À elle seule tout le télé-achat

Les feux d’l’amour

Ou les navets de Foucault d’Voici à Gala

À croire qu'ça les arrange

De laisser s’agglutiner les cons

Ça f’ra d’l’abruti pour demain

D’la chasse, d’la pêche des traditions

C’est pas qu’on s’sente différent

Quoique des fois un peu si

On comprend pas bien les gens

Alors on s’exclut de la partie

Un sentiment bizarre que le monde est peuplé de crétins

Mais nous c’est pas pareil, on dit pas qu’on regarde TF1

Mais nous c’est pas pareil…

Alors où est cachée la fine crème du genre humain

Qui vote son Le Pen au mois de mai

Qui rêve de Heider pour demain

Qui voudrait faire la peau à tous les grilleurs de priorité

Ou qui paye 100 euros pour voir la Dion ou Hallyday bourré?

À l’idée qu’on se fait du monde et de ses aléas

On est toujours le con de quelqu’un

Mais mon voisin le sait pas

Alors quand il hurle au silence

Je monte le son, y’a du bruit

Vive les beaufs et vive la France

J’assume ma connerie même la nuit

C’est pas qu’on s’sente différents

Ou bien qu’on juge la vie

Mais qu’est-ce qu’on s’sent loin des gens

Dès qu’ils donnent tous ensemble leur avis

Mais nous c’est pas pareil, son avis on le garde pour soi

Parait qu’on est tous un peu con

Dès qu’on est un peu plus de trois

Parait qu’on est tous un peu con

Dès qu’on est un peu plus de trois

Справа не в тому, що ми відчуваємо себе інакше

Або ми судимо життя

Але що відчуваєш далеко від людей

Коли ти літаєш над містом на своєму килимі

І сміятися з лиця розкопаних

Внизу паризького метро

Але ми не однакові

Ми втомилися, коли прокидаємося вранці

Проло, хто злиться

Висівши на своїй машині в кредит

На кожному червоному світлофорі

У пробках свого життя

До дрібної подряпини на тілі його фігня

Така дорога така священна і така сувора

Нехай його дружина наступна згинається

Я люблю свого чоловіка, я все одно люблю його

Його дружина, яка ходить

Весь телеторгівля один

Вогні кохання

Або ріпа Фуко з Voici à Gala

Вірити, що це їм підходить

Щоб ідіоти згуртувалися

Завтра буде дурно

Традиції полювання, риболовлі

Справа не в тому, що ми відчуваємо себе інакше

Хоча іноді трохи так

Ми погано розуміємо людей

Тому ми вибиваємо себе з гри

Дивне відчуття, що світ повний дебілів

Але ми не однакові, ми не кажемо, що дивимося TF1

Але ми не однакові...

Тож де заховані чудові вершки людства?

Хто голосує за Ле Пен у травні

Хто мріє про Хайдера на завтра

Кому захочеться вбити всіх першочергових бройлерів

Або хто платить 100 євро, щоб побачити п’яного Діона чи Холлідея?

Ми маємо уявлення про світ і його примхи

Ми завжди чиїсь придурки

Але мій сусід не знає

Тому коли він кричить мовчки

Увімкніть, там шум

Хай живуть червонолюди і хай живе Франція

Я володію своєю фігню навіть вночі

Справа не в тому, що ми відчуваємо себе інакше

Або ми судимо життя

Але що відчуваєш далеко від людей

Як тільки вони всі разом висловлять свою думку

Але ми не однакові, його думку ми тримаємо при собі

Здається, ми всі трохи тупі

Як тільки нас буде трохи більше трьох

Здається, ми всі трохи тупі

Як тільки нас буде трохи більше трьох