Comme chez Leprest - Gauvain Sers

Plein cœur du marais

Sous des poutres apparentes

Rambuteau c’est l’arrêt

Si jamais ça te tente

À peine franchis la porte

Qu’on s’y sent chez soit

Comme dans le salon d’un pote

Où le comptoir est en bois

Et ça trinque au bon vin

Devant l'écharpe de Maurice

Jusqu’aux heures du matin

Où les métros se remplissent

Un peu comme chez Leprest

Quand on y est, on y reste

Tout est beau, même l’ardoise

Chez Françoise

On récite de vieux textes

De Dimé ou d’Alain

Avec pour seul prétexte

Que leur plumes font du bien

Et Françoise elle revit

De voir que des gamins

Apprivoisent des écrits

Qu’on laissaient les anciens

On trinque pour eux ici

Et c’est là que tout se passe

On est toujours assit

La même table, la même place

Un peu comme chez Leprest

Quand on y est on y reste

Tout est beau, même l’ardoise

Chez Françoise

Faut baisser la tête

Pour aller aux toilettes

Les plus petits se sentent grands

Juste le temps d’un instant

Il faut pas tourner le dos

Pour voir les vieilles photos

Les grands se sentent petits

Devant ces tronches de vie

Et quand la taulière sort

Les cendriers cachés

Non Paris n’est pas mort

Personne n’ira dénoncer

Un peu comme chez Leprest

Quand on y est, on y reste

Tout est beau, même l’ardoise

Chez Françoise

On mange des discussions

Et on parle plats du jour

On boit de la bonne chanson

On chante, on chante toujours

La guitare change de mains

Elle fait le tour de la table

Comme l’aiguille fait le sien

Au mur du Connétable

Si dans l’fond de nos verres

Il y traîne des oreilles

Tout ceux qui sont en l’air

Sous nos plus belles bouteilles

Un peu comme si Leprest

Nous laissait quelques restes

Un p’tit mot sur l’ardoise

De Françoise

Глибоко в серці болота

Під відкритими балками

Рамбюто – зупинка

Якщо тобі колись захочеться

Просто пройшов через двері

Щоб ми там почувалися як вдома

Як у вітальні друга

Де прилавок дерев'яний

І це тости під гарне вино

Перед шарфом Моріса

До ранку

Де заповнені метро

Трохи як у Лепреста

Коли ми там, ми залишаємося там

Все красиво, навіть шифер

Ше Франсуаза

Ми декламуємо старі тексти

Від Діме чи Алена

З єдиним приводом

Щоб їхнє пір’я було добре

І Франсуаза знову живе

Бачити тільки дітей

Приручні писання

Щоб ми залишили старі

Ми тут тостуємо за них

І тут все відбувається

Ми все ще сидимо

Той самий стіл, те ж місце

Трохи як у Лепреста

Коли ми там, ми залишаємося там

Все красиво, навіть шифер

Ше Франсуаза

Треба опустити голову

Щоб сходити в туалет

Маленькі відчувають себе великими

Хвилинку

Не повертайся спиною

Щоб побачити старі фотографії

Великі відчувають себе малими

Перед цими обличчями життя

А коли виходить тюремник

Приховані попільнички

Ні, Париж не вмер

Ніхто не буде засуджувати

Трохи як у Лепреста

Коли ми там, ми залишаємося там

Все красиво, навіть шифер

Ше Франсуаза

Ми їмо розмови

І ми говоримо про щоденні спеціальні пропозиції

Ми п'ємо гарну пісню

Ми співаємо, ми завжди співаємо

Гітара змінює руки

Вона ходить навколо столу

Як голка робить своє

На стіні констебля

Якщо в нижній частині наших окулярів

Він тягне туди вуха

Усі в повітрі

Під нашими найкращими пляшками

Начебто Лепреста

залишив нам трохи залишків

Трохи слова на дошку

Від Франсуази