Ya Vuelvo - Trío Stazo-Cupo-Monteleone, Roberto Goyeneche

Recien lo comprendo,

tengo tibio el hombro,

de tu pelo lacio,

madrugado a besos,

y una pena sorda,

que me crece adento,

de esperar en vano,

por otro regreso.

dijiste,!ya vuelvo!,

y los ojos mansos,

se te humedecieron,

por que en tanto tiempo,

uno corre sueños,

madura esperanza,

y cuando la alcanza,

ya tiene un recuerdo.

bis

Asi, que esta noche,

siguiendo el latido,

de mi corazón,

te pido que vuelvas,

para que charlemos,

de aquel casi amor,

y me des el gusto,

como a buen amigo,

de decirte!

adios!,

acaso, charlando,

podremos mi vida,

hacer que nos duela,

que nos duela menos,

menos, esta herida,

que sangra en los dos.

Я просто розумію

моє плече тепле,

твого прямого волосся,

рано вранці з поцілунками,

і тупий смуток,

що росте всередині мене,

марного очікування,

для чергового повернення.

Ти сказав, я повернуся!

і ніжні очі,

вони намокли,

тому що за такий довгий час,

один бігає мріями,

зріла надія,

і коли він досягає цього,

у вас вже є пам'ять.

Bis

Тож сьогодні ввечері

слідуючи ритму,

від мого серця,

Я прошу вас повернутися

щоб ми поспілкувалися,

від тієї майже любові,

і подаруй мені задоволення,

як добрий друг,

сказати тобі!

до побачення!,

можливо, спілкуючись,

ми можемо моє життя,

зробити нам боляче,

щоб нам менше боляче було,

менше, ця рана,

що кровоточить в обох.