Sur - Roberto Goyeneche, Aníbal Troilo Y Su Orquesta Típica

San Juan y Boedo antigua, y todo el cielo

Pompeya y más allá la inundación

Tu melena de novia en el recuerdo

Y tu nombre florando en el adiós

La esquina del herrero, barro y pampa

Tu casa, tu vereda y el zanjón

Y un perfume de yuyos y de alfalfa

Que me llena de nuevo el corazón

Sur

Paredón y después…

Sur

Una luz de almacén…

Ya nunca me verás como me vieras

Recostado en la vidriera

Y esperándote

Ya nunca alumbraré con las estrellas

Nuestra marcha sin querellas

Por las noches de Pompeya…

Las calles y las lunas suburbanas

Y mi amor y tu ventana

Todo ha muerto, ya lo sé…

San Juan y Boedo antiguo, cielo perdido

Pompeya y al llegar al terraplén

Tus veinte años temblando de cariño

Bajo el beso que entonces te robé

Nostalgias de las cosas que han pasado

Arena que la vida se llevó

Pesadumbre de barrios que han cambiado

Y amargura del sueño que murió

Старий Сан-Хуан і Боедо, і все небо

Помпеї і за межами повені

Ваша весільна зачіска на згадку

І твоє ім'я цвіте на прощання

Кут коваля, грязь і пампа

Твій будинок, твій тротуар і рів

І пахощі бур’янів і люцерни

що знову наповнює моє серце

Південь

Паредон і після…

Південь

Світло складу…

Ти ніколи не побачиш мене так, як бачив мене

Спираючись на вікно

і чекає на тебе

Я ніколи не буду сяяти з зірками

Наш хід без сварок

Вночі в Помпеях...

Приміські вулиці і місяці

І моя любов і твоє вікно

Все померло, я знаю...

Сан-Хуан і старий Боедо, загублені небеса

Помпеї і по досягненні набережної

Твої двадцять років тремтять від любові

Під поцілунок, який я тоді вкрав у тебе

Ностальгія за тим, що минуло

Пісок, який забрало життя

Смуток районів, що змінилися

І гіркота померлого сну