Alma De Loca - Horacio Salgán, Roberto Goyeneche

Milonguera, bullanguera, que la vas de alma de loca

La que con su risa alegre, vibrar hace el cabaret

La que lleva la alegría en los ojos y en la boca

La que siempre fue la reina de la farra y el placer

Todo el mundo te conoce de alocada y jaranera

Todo el mundo dudaría lo que yo puedo jurar

Que te he visto la otra noche parada ante una vidriera

Contemplando a una muñeca con deseos de llorar

Te pregunté qué tenías, y me respondiste: «Nada»

Pero advertí al verte tan turbada

Que era tu intento ocultarme la verdad

La sonrisa que tus labios dibujaban quedó helada

Y una imprevista lágrima traidora

Como una perla de tus ojos fue a rodar

Quién creyera, milonguera, vos que siempre te reíste

Y que siempre te burlaste de la pena y del dolor

Ibas a mostrar la hilacha poniéndote seria y triste

Ante una pobre muñeca modestita, y sin valor

Yo te guardaré el secreto, no te aflijas, milonguita

Por mí nunca sabrá nadie que has dejado de reír

Y no vuelvas a mirar a la pobre muñequita

Que te recuerda una vida que ya no puedes vivir

Ríe siempre, milonguera, bullanguera, casquivana

Para qué quieres amargar tu vida

Pensando en esas cosas que no pueden ser

Corre un velo a tu pasado, sé milonga, sé mundana

Para que así los hombres no descubran

Tus amarguras, tus tristezas de mujer

Мілонгера, галаслива, що ти йдеш на це з божевільною душею

Та, яка своїм щасливим сміхом змушує вібрувати кабаре

Той, що несе радість в очах і в устах

Та, яка завжди була королевою вечірок і насолод

Всі знають тебе як божевільного і гуляка

Кожен би сумнівався в тому, що я можу присягати

Що я бачив тебе ввечері, коли ти стояв перед вітриною

Дивлячись на ляльку з бажанням плакати

Я запитав, що у вас є, а ви відповіли: «Нічого»

Але я попередив, коли побачив тебе таким засмученим

Що це була ваша спроба приховати від мене правду

Посмішка, яку намалювали твої губи, застигла

І несподівана зрадницька сльоза

Наче перлина з твоїх очей покотилася

Хто б повірив, мілонгера, ти, що завжди сміявся

І щоб ти завжди насміхався над горем і болем

Ти збирався показати воріт, ставши серйозним і сумним

Перед бідною скромною лялькою, та й нікчемною

Я збережу для тебе таємницю, не хвилюйся, мілонгуіта

Через мене ніхто ніколи не дізнається, що ти перестав сміятися

І ніколи не дивись на бідолашну ляльку

Це нагадує вам життя, яким ви більше не можете жити

Завжди сміються, мілонгера, буйні, легковажні

Чому ти хочеш озлобити собі життя

Думаючи про те, чого не може бути

Накиньте вуаль на своє минуле, будьте мілонгою, будьте світськими

щоб чоловіки не відкрили

Твоя гіркота, твоя смуток жіночий