El Motivo - Orquesta de Anibal Troilo, Anibal Troilo, Roberto Goyeneche

Mina que fue en otros tiempos

la más pura milonguera,

y en esas noches tangueras

fue la reina del festin…

Hoy no tiene pa' ponerse

ni zapatos, ni vestidos;

anda enferma y el amigo

no ha aportado para el bulin…

Ya no tienen sus ojazos

esos fuertes resplandores,

y en su cara los colores

se le ven palidecer…

Y esta enferma, sufre y llora

y manya con sentimiento,

de que asi, enferma y sin vento,

nadie más la va a querer…

Pobre paica que ha tenido

a la gente rechiflada

y supo con la mirada

conquistar una pasión…

Hoy no tiene quien se arrime

por cariño a su cartera

pobre paica arrabalera

que quedo sin corazón…

Y cuando de los bandoneones

se oyen las notas de un tango,

pobre florcita de fango

siente tu alma vibrar…

las nostalgias de otros tiempos,

de placeres y de amores…

!

Hoy solo son sinsabores!

que la invitan a llorar…

Моя, яка була в інші часи

найчистіша мілонгера,

і в ті вечори танго

Вона була королевою свята…

Сьогодні вам не потрібно носити

ні взуття, ні суконь;

вона хвора і її друг

Він не сприяв буліні...

У них більше немає своїх великих очей

ці сильні вогні,

і на його обличчі кольори

вони виглядають блідими...

А вона хвора, страждає і плаче

і багато з почуттям,

так, хворий і безвітряний,

ніхто інший її не захоче...

Бідна пайка, яка мала

до божевільних людей

і він знав очима

перемогти пристрасть...

Сьогодні нема кому прийти

з любові до свого гаманця

бідна пайка з нетрів

я безсердечний...

А коли бандонеони

лунають ноти танго,

бідна маленька квіточка грязі

відчуй, як твоя душа вібрує...

ностальгія за іншими часами,

радощів і кохання...

!

Сьогодні вони лише розчарування!

які запрошують її плакати...