Времени нет - Триада

Времени нет

Времени нет

Времени нет, на горизонте рассвет, холодный безжизненный свет

Времени нет, и горит в комнате треть сигареты и пепел в руке

Времени нет, в голове весь этот нелепый бред

Те ли мы или не те, с теми мы или же нет

В теле мы или в мешке

Времени нет, стрелки часов словно нож, сыплются головы с плеч

В петле дорожной авто, в метро беспечный поток, им ничего не успеть

Времени нет, мы копим себе на шелка, но черт съест даже древо креста

Грусть так пуста, желчью наполнен наш смех, времени нет

Времени нет!

Осень в дешёвом пальто, скелеты берёз в горизонт пялят глаза

Мимо несётся листва кубарем, и мне шепнёт:

«Времени нет», мороз размалюет окно озябшими пальцами рук

Кто-то напишет два слова всего, стеклу подарив все тепло и горечь мук

Времени нет, смерть еле слышно зайдёт, сядет как дома за стол

Скажет: Пойдем.

И я без страха взгляну ей в лицо, спрошу: «Что потом?»

Молвит она: «Вечность заждалась, мой друг, Вечность — конец твоих бед.»

«Времени дай», — я попрошу и ответит: «У Вечности времени нет.»

Мчится земля, все несётся куда-то.

Не догоняй

Из-за тебя человек и начался, кончился рай

Есть лишь момент, что было — остыло, что будет — мираж

Времени нет, и обман запускает секунды в тираж

Мчится земля, все несётся куда-то.

Не догоняй

Из-за тебя человек и начался, кончился рай

Есть лишь момент, что было — остыло, что будет — мираж

Времени нет, и обман запускает секунды в тираж

Там так время благосклонно и жестоко, нет

Не стоит сравнивать с блеском монет

И нам, — нам всем невидимые кандалы

Один за одним встаем и покидаем столы

Главные герои или простые ли

Преисполненные или пустые мы

Безысходно попали под факт, лишь на время

В руки выдан флаг — белый свет, мрак

Это лишь малый миг

Будто сон, от которого не скроет замок,

А жизнь уже зовет, но душу ум запер на засов

Да и сердце покрывает лёд

Растопить надо бы его, но ради чего?

Одни искали смысл в линии горизонта

Другие указали на золото, вроде он там

«Времени нет!»

— кричат трибуны, голос молчит

Музыка тоже — порваны струны

Мчится земля, все несётся куда-то.

Не догоняй

Из-за тебя человек и начался, кончился рай

Есть лишь момент, что было — остыло, что будет — мираж

Времени нет, и обман запускает секунды в тираж

Мчится земля, все несётся куда-то.

Не догоняй

Из-за тебя человек и начался, кончился рай

Есть лишь момент, что было — остыло, что будет — мираж

Времени нет, и обман запускает секунды в тираж

Часу немає

Часу немає

Часу немає, на горизонті світанок, холодне мляве світло

Часу немає, і горить у кімнаті третина сигарети та попіл у руці

Часу немає, в голові все це безглузде марення

Чи ми чи не ті, з тими ми чи ні

У тілі ми чи у мішку

Часу немає, стрілки годинника ніби ніж, сиплються голови з плечей

У петлі дорожнього авто, у метро безтурботний потік, їм нічого не встигнути

Часу немає, ми збираємо собі на шовку, але чорт з'їсть навіть дерево хреста

Сум так порожній, жовчю наповнений наш сміх, часу немає

Часу немає!

Осінь у дешевому пальті, скелети берез у горизонт витріщають очі

Мимо мчить листя кубарем, і мені шепне:

«Часу немає», мороз розмальовує вікно змерзлими пальцями рук

Хтось напише два слова всього, склу подарувавши все тепло і гіркоту мук

Часу немає, смерть ледве чутно зайде, сяде як удома за стіл

Скаже: Ходімо.

І я без страху гляну їй в обличчя, запитаю: Що потім?

Мовить вона: «Вічність зачекалася, мій друже, Вічність - кінець твоїх бід.»

"Часу дай", - я попрошу і відповість: "У Вічності часу немає."

Мчить земля, все мчить кудись.

Не наздоганяй

Через тебе людина і почалася, закінчився рай

Є лише момент, що було – охололо, що буде – міраж

Часу немає, і обман запускає секунди у тираж

Мчить земля, все мчить кудись.

Не наздоганяй

Через тебе людина і почалася, закінчився рай

Є лише момент, що було – охололо, що буде – міраж

Часу немає, і обман запускає секунди у тираж

Там так час прихильно і жорстоко, ні

Не варто порівнювати з блиском монет

І нам, нам усім невидимі кайдани.

Один за одним встаємо та залишаємо столи

Головні герої чи прості чи

Сповнені чи порожні ми

Безвихідно потрапили під факт, лише на час

В руки видано прапор — біле світло, морок.

Це лише мала мить

Мов сон, від якого не приховає замок,

А життя вже кличе, але душу ум замкнув на засув

Та й серце покриває лід

Розтопити треба його, але заради чого?

Одні шукали сенсу в лінії горизонту

Інші вказали на золото, наче він там

"Часу немає!"

- кричать трибуни, голос мовчить

Музика теж - порвані струни

Мчить земля, все мчить кудись.

Не наздоганяй

Через тебе людина і почалася, закінчився рай

Є лише момент, що було – охололо, що буде – міраж

Часу немає, і обман запускає секунди у тираж

Мчить земля, все мчить кудись.

Не наздоганяй

Через тебе людина і почалася, закінчився рай

Є лише момент, що було – охололо, що буде – міраж

Часу немає, і обман запускає секунди у тираж