Меломан - Триада

Выбран один элемент пока ноль байт,

Я заполню чистый лист музыка играет.

Музыка играет с всех колонок из тех,

Что даже поломаны в домах и салонах итак.

На всех частотах радио и каналах тв,

Из обычных кофе и пантовых таверн.

Когда я смотрю на верх в этажи хрущевок,

Наверно кто-то очень любит рэп там, еще бы.

Там вдали Query или Homan или Nelly или Nas,

Все прокачали подъезд.

Играет какой-нибудь лаунч или что-то дерзкое,

Из новой тачки, из ведра с обвесами.

За стеной музыка из кино, за спиной в метро,

Тронет все струны души начиная с до,

Отовсюду включая собственный дом.

Даже со стройки напротив бит отражает железобетон.

Без спора весь город делает так,

Чтобы я забил блокнот историями, чувствуй порами,

Но до сих пор ноль байт, пустая флэш, начнем отсюда.

Перехожу рубеж...

День - стих, день миновал,

Где-то шепот, где-то шум несут улицы, дома.

И никто не виноват, если бит - это звук ламп,

Треск портящий лак.

День - стих, день миновал,

Где-то шепот, где-то шум несут улицы, дома.

И никто не виноват,

Если бит этот я впитываю, как меломан.

Довольно рано ощутил призвание меломана,

И все старания благодаря отца и мамы.

Стал обладателя вдруг я трехрядного баяна,

Хотя мечтал о самосвале и подъемном кране.

Рьяная рука была слева и упрямой справа,

Ноты не поддавались, я таки нашел управу.

И выстроились в ряд дотоле никчемные звуки,

С той поры с музыкой мы други - не умрем от скуки.

И пока вконтакте ты, в твиттере или в фейсбуке,

Я накатываю бас каждой капли в ухи.

Музыка лекарство брат от скуки, бытовухи,

Чтобы ум не стал вдруг сухим все в этом духе.

Вижу мелодии повсюду и в посуде.

По сути даже вдыхании хриплом при простуде.

Я слышу джаз фьюги, ляск прутьев,

В очереди в фаст фуде что-то настукиваю.

Прости меня, рассудок, время не остудит,

Страсть к музыке, что выбрали раз на распутье.

Творим ее сейчас и так еще не раз будет,

И я не сомневаюсь услышат нас люди.

День - стих, день миновал,

Где-то шепот, где-то шум несут улицы, дома.

И никто не виноват, если бит - это звук ламп,

Треск портящий лак.

День - стих, день миновал,

Где-то шепот, где-то шум несут улицы, дома.

И никто не виноват,

Если бит этот я впитываю, как меломан.

Вибрано один елемент доки нуль байт,

Я заповню чистий аркуш музика грає.

Музика грає з усіх колонок з тих,

Що навіть поламані в будинках і салонах.

На всіх частотах радіо та каналах телебачення,

Зі звичайної кави та пантових таверн.

Коли я дивлюся на верх у поверхи хрущовок,

Напевно хтось дуже любить реп там, звичайно.

Там вдалині Query або Homan або Nelly або Nas,

Усі прокачали під'їзд.

Грає якийсь лаунч або щось зухвале,

З нової тачки, із відра з обвісами.

За стіною музика з кіно, за спиною у метро,

Торкне всі струни душі починаючи з до,

Звідусіль, включаючи власний будинок.

Навіть з будівництва навпроти біт відбиває залізобетон.

Без суперечки все місто робить так,

Щоб я забив блокнот історіями, відчувай часами,

Але досі нуль байт, порожній флеш, почнемо звідси.

Переходжу рубіж...

День - вірш, день минув,

Десь шепіт, десь шум несуть вулиці, будинки.

І ніхто не винен, якщо біт – це звук ламп,

Тріск псуючий лак.

День - вірш, день минув,

Десь шепіт, десь шум несуть вулиці, будинки.

І ніхто не винен,

Якщо цей біт я вбираю, як меломан.

Досить рано відчув покликання меломана,

І всі старання завдяки батькові та мамі.

Став власника раптом я трирядного баяна,

Хоча мріяв про самоскид та підйомний кран.

Завзята рука була ліворуч і впертою праворуч,

Ноти не піддавалися, я таки знайшов управу.

І вишикувалися в ряд доти нікчемні звуки,

З того часу з музикою ми друзі - не помремо від нудьги.

І поки вконтакті ти, у твіттері або у фейсбуці,

Я накочую бас кожної краплі у юшки.

Музика ліки брат від нудьги, бытовухи,

Щоб розум не став раптом сухим у цьому дусі.

Бачу мелодії всюди та в посуді.

Насправді навіть вдиханні хриплом при застуді.

Я чую джаз фьюги, ляск прутів,

У черзі у фаст-фуді щось настукую.

Вибач мені, розум, час не остудить,

Пристрасть до музики, що обрали раз на роздоріжжі.

Творимо її зараз і так ще не раз буде,

І я не маю сумніву почують нас люди.

День - вірш, день минув,

Десь шепіт, десь шум несуть вулиці, будинки.

І ніхто не винен, якщо біт – це звук ламп,

Тріск псуючий лак.

День - вірш, день минув,

Десь шепіт, десь шум несуть вулиці, будинки.

І ніхто не винен,

Якщо цей біт я вбираю, як меломан.