Доброе утро - Триада

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Дома сутулые ещё помнят твои огни.

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Скажи, кто сплёл воедино с тобою жизнь?

Угасли последние искры вечера,

В котором кто-то был так рад,

И мрак на контрасте шальных юных губ.

Виски и лёд - так провожал клуб

Где-то после пяти якобы в городе, где не спят.

Жёлтый выдаёт светофорный ряд Селезнёва,

И я мечтаю головой коснуться подушки,

Когда ход мыслей моих сон нарушит.

В полуоткрытые двери, в паркетные щели,

Уйдёт ночь, и поднимет с постели,

Проведёт по аллеям, тем, что обжигает солнце

И заметают который год эти метели.

Пусть время не жалеет ни нас,

Ни прежний вид перекрёстков,

Пятиэтажек, и старых киосков,

Бросая лоск, или,

Быть может, ностальгию

На крыши самого родного города России.

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Дома сутулые ещё помнят твои огни.

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Скажи, кто сплёл воедино с тобою жизнь?

В отражении Кубани ранней

Таяли звёзды тусклые

И косы русые чувственно роняли ивы

И с замиранием неторопливо наблюдаю,

Как расправляешь мускулы.

И знаешь, я так боялся признаться,

С годами невероятно менялся, но

Я влюблён в тебя по уши, как пятиклассник,

Давно уже.

Просыпайся, тебя разбудит кто ещё?

Пора выбираться из твоей самой дальней спальни.

По мокрой мостовой, да босыми ногами.

В забытом Богом кафе с чашкой кофе на террасе

Встречать рассвет, как праздник,

И разве есть ещё иное счастье?

А через час наполнит проказника поток из авто,

И полчища новых толп.

Но пока только я, ты, и чашка кофе...

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Дома сутулые ещё помнят твои огни.

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Скажи, кто сплёл воедино с тобою жизнь?

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Дома сутулые ещё помнят твои огни.

Доброе утро, любимый город.

Проснись, проснись.

Скажи, кто сплёл воедино с тобою жизнь?

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Вдома сутулі ще пам'ятають твої вогні.

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Скажи, хто сплів разом із тобою життя?

Згасли останні іскри вечора,

У якому хтось був такий радий,

І морок на контрасті шалених юних губ.

Віскі та лід - так проводжав клуб

Десь після п'яти нібито у місті, де не сплять.

Жовтий видає світлофорний ряд Селезньова,

І я мрію головою торкнутися подушки,

Коли хід думок моїх порушить сон.

У відчинені двері, в паркетні щілини,

Піде ніч, і підніме з ліжка,

Проведе алеями, тим, що обпалює сонце

І замітають котрий рік ці хуртовини.

Нехай час не шкодує нас,

Ні колишній вид перехресть,

П'ятиповерхівок та старих кіосків,

Кидаючи лиск, або,

Можливо, ностальгію

На даху найріднішого міста Росії.

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Вдома сутулі ще пам'ятають твої вогні.

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Скажи, хто сплів разом із тобою життя?

У відображенні Кубані ранньої

Танули зірки тьмяні

І коси русяві чуттєво кидали верби

І з завмиранням неквапливо спостерігаю,

Як розправляєш м'язи.

І знаєш, я так боявся зізнатися,

З роками неймовірно змінювався, але

Я закоханий у тебе по вуха, як п'ятикласник,

Давно вже.

Прокидайся, тебе розбудить хтось ще?

Час вибиратися з твоєї найдальшої спальні.

По мокрій бруківці, та босими ногами.

У забутому Богом кафе з чашкою кави на терасі

Зустрічати світанок, як свято,

І чи є ще інше щастя?

А через годину наповнить пустуна потік з авто,

І полчища нових натовпів.

Але поки що я, ти, і чашка кави...

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Вдома сутулі ще пам'ятають твої вогні.

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Скажи, хто сплів разом із тобою життя?

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Вдома сутулі ще пам'ятають твої вогні.

Доброго ранку, улюблене місто.

Прокинься, прокинься.

Скажи, хто сплів разом із тобою життя?