Бали - Триада

Лишь в её глазах душа моя не болит

Не дави, видишь, пока то ли жалюзи, то ли ночь

Свет не пускает в мои окна

И не спрашивает кто сможет его дать мне

Заслонили моё солнце пеленою, замолчи

Лучше не пой, тешит блеск разорванных струн той гитары

Она поёт про остров

Не увидеть, видимо, лучей острых

Тебе быть чьей?

Мне быть чьим?

То дымим, смотрим грустный фильм известных кинофирм

Вдоль фонари по паркам, а также завтра и послезавтра

Видимо, любовь нашу пишет очень скучный автор

Уже на завтрак в глазах уже нет тех огней

Лучше назад и всё вернуть прочь от этих дней

Душит будто кто-то, хоть убей, монотонность достала

Душа пуста моя, да и ты, наверно, устала

Пускай, мы сами по себе будем, пускай осудят

Корабль отношений стал посудиной, так можно сумничать

Спектакль этот ни к чему, просто скажу, сидя напротив,

Что ухожу и пофиг, я ведь не профи в этих делах

Вечер настал и ты вошла, затмив весь кафешный план

Не присяв сказала: «Отношения, какими хотели видеть, не были.

Мне нужно солнце ярче, как на острове Бали»

Лишь в её глазах душа моя не болит

Не дави, видишь, пока то ли жалюзи, то ли ночь

Свет не пускает в мои окна

И не спрашивает кто сможет его дать мне

Заслонили моё солнце пеленою, замолчи

Лучше не пой, тешит блеск разорванных струн той гитары

Она поёт про остров

Не увидеть, видимо, лучей острых

В жёлтой прессе нам не увидеть подобных сенсаций

да уж, жизнь подсуетила ситуацию

Я где-то месяц думал, как нам с тобой растаться

То момент был неподходящим, то я стеснялся,

Но в тот день я решил уже на все 100,

Что скажу всё как есть, от души, честно,

Что тень легла на сердце, уснула романтика

Не вьётся наша песня, эмоции бантиком,

Но ты, ты меня опередила

Расставила точки над и, двери закрыла

Всё вроде правильно, так почему же загрустил я?

Что-то растаяло внутри и вдруг заскулило

Перевернулось всё в миг с ног на голову

Откуда боль эта внутри, беспордонная, наглая?

Дрожь с головы до пят и обратно

Я понял — не могу жить без тебя

И это так приятно

Лишь в её глазах душа моя не болит

Не дави, видишь, пока то ли жалюзи, то ли ночь

Свет не пускает в мои окна

И не спрашивает кто сможет его дать мне

Заслонили моё солнце пеленою, замолчи

Лучше не пой, тешит блеск разорванных струн той гитары

Она поёт про остров

Не увидеть, видимо, лучей острых

Лише в її очі душа моя не болить

Не тисни, бачиш, поки то жалі, то чи ніч.

Світло не пускає в мої вікна

І не питає хто зможе його дати мені

Заслонили моє сонце пеленою, замовкни

Краще не пий, тішить блиск розірваних струн тієї гітари

Вона співає про острів

Не побачити, мабуть, променів гострих

Тобі бути чиєю?

Мені бути чиїм?

Тож, дивимося сумний фільм відомих кінофірм

Вздовж ліхтарі за парками, а також завтра і післязавтра

Мабуть, кохання наше пише дуже нудний автор

Вже на сніданок у очах вже немає тих вогнів

Краще тому і все повернути геть від цих днів

Душить ніби хтось, хоч убий, монотонність дістала

Душа порожня моя, та й ти, мабуть, втомилася

Нехай, ми самі по собі будемо, нехай засудять

Корабель відносин став посудиною, тож можна сумніватися

Спектакль цей ні до чого, просто скажу, сидячи навпроти,

Що йду і пофіг, я бо не профі в ціх справах

Вечір настав і ти увійшла, затьмаривши весь кафешний план

Не присяв сказала: «Відносини, якими хотіли бачити, не були.

Мені потрібне сонце яскравіше, як на острові Балі»

Лише в її очі душа моя не болить

Не тисни, бачиш, поки то жалі, то чи ніч.

Світло не пускає в мої вікна

І не питає хто зможе його дати мені

Заслонили моє сонце пеленою, замовкни

Краще не пий, тішить блиск розірваних струн тієї гітари

Вона співає про острів

Не побачити, мабуть, променів гострих

У жовтій пресі нам не побачити подібних сенсацій

так, вже життя підбурювало ситуацію

Я десь місяць думав, як нам з тобою розлучатися

То момент був невідповідним, то я соромився,

Але в той день я вирішив уже на всі 100,

Що скажу все як є, від душі, чесно,

Що тінь лягла на серце, заснула романтика

Не в'ється наша пісня, емоції бантиком,

Але ти, ти мене випередила

Розставила крапки над і, двері зачинила

Все ніби правильно, то чому ж засумував я?

Щось розтануло всередині і раптом заскулило

Перевернулося все в мить з ніг на голову

Звідки біль цей усередині, безпордонний, нахабний?

Тремтіння з голови до п'ят і назад

Я зрозумів—не можу жити без тебе

І це так приємно

Лише в її очі душа моя не болить

Не тисни, бачиш, поки то жалі, то чи ніч.

Світло не пускає в мої вікна

І не питає хто зможе його дати мені

Заслонили моє сонце пеленою, замовкни

Краще не пий, тішить блиск розірваних струн тієї гітари

Вона співає про острів

Не побачити, мабуть, променів гострих