Окна - Триада

Если бы мы только могли как они петь и как дым улетать вверх

И как дым улетать вверх

Дино:

Медленно как дети собирают лего стрела времени сразила лето

Обули кеды мы

Ты не грусти, еще придет сюда к нам теплый ветер

И ты не один, кого печалит вид мокрых витрин

Голосом прим разносят карнизы дождей

Этот отчий мир просто греет не солнцем меня, а чаек

Просто корабли в портах к пирсам уже не причалят

Закрываем окна.

Пледы к плечам

Обернется сном все, чего хотим мы

Летим там.

Кирилл возвращается в ринг

Гуляет в парке с коляской Арина

Малолетки у ДК шумят и висят на перилах

Аня соберет цыплят, несет в дом

Слепой дождь прозрел, ушел гром, все вернется

На циферблате стрелка остановится

Там, где мы.

Там, где ты и я.

Там, где солнце

Припев:

Когда осыпит город золотом и мы закроем окна (окна) плотно

И дым то ли табака, то ли костра уходит в небо от нас (от нас)

И как-то надо дальше идти

А ветер сонный пропоет шумом дорог свою песню (песню)

Если бы мы только могли как они петь и как дым улетать вверх

И как дым улетать вверх

Нигатив:

Осень настигла Нину Васильевну

Сломила ее будто ветер октября осину

И дотеряла силы, считала пенсию

Считала дни свои.

Ночами вспоминала сына

«Прости меня!»

— молил Антон Лену на коленях

И закружил листопад взаимных обвинений

Море осеннее штормило, вздымалось, пенилось

Слез тучи ждали долго.

Лопнуло терпение

Осень ворвалась в ум профессора Каренина

Стали такими туманными вялыми решения

Мозг простужен, мысли вязнут в лужах

Спиртные пьет лекарства, но ему все хуже

У каждого из нас пора осенних ливней

Стали хандрить и хворать даже мы с Дино,

Но сохранив лучину души растопим камины

И станет весна, если пережить зиму

Припев:

Когда осыпит город золотом и мы закроем окна (окна) плотно

И дым то ли табака, то ли костра уходит в небо от нас (от нас)

И как-то надо дальше идти

А ветер сонный пропоет шумом дорог свою песню (песню)

Если бы мы только могли как они петь и как дым улетать вверх

И как дым улетать вверх

Якщо б ми тільки могли як вони співати і як дим відлітати вгору

І як дим відлітати вгору

Діно:

Повільно як діти збирають лего стріла часу вразила літо

Взули кеди ми

Ти не журись, ще прийде сюди до нас теплий вітер

І ти не один, кого засмучує вигляд мокрих вітрин

Голосом прим розносять карнизи дощів

Цей отчий світ просто гріє не сонцем мене, а чайок

Просто кораблі в портах до пірсів уже не причалять

Зачиняємо вікна.

Пледи до плеч

Обернеться сном усе, чого хочемо ми

Летимо там.

Кирило повертається в ринг

Гуляє в парку з коляскою Аріна

Малолітки у ДК шумлять і висять на перилах

Аня збере курчат, несе в будинок

Сліпий дощ прозрів, пішов грім, все повернеться

На циферблаті стрілка зупиниться

Там, де ми.

Там, де ти та я.

Там, де сонце

Приспів:

Коли осипить місто золотом і ми закриємо вікна (вікна) щільно

І дим то ли тютюну, то ли вогнища йде в небо від нас (від нас)

І якось треба далі йти

А вітер сонний проспіває шумом доріг свою пісню (пісню)

Якщо б ми тільки могли як вони співати і як дим відлітати вгору

І як дим відлітати вгору

Нігатив:

Осінь наздогнала Ніну Василівну

Зламала її ніби вітер жовтня осину

І втратила сили, вважала пенсію

Вважала дні свої.

Ночами згадувала сина

"Прости мене!"

— благав Антон Олену на колінах

І закрутив листопад взаємних звинувачень

Море осіннє штормило, здіймалося, пінилося

Сліз хмари чекали довго.

Лопнуло терпіння

Осінь увірвалася в розум професора Кареніна

Стали такими туманними млявими рішеннями

Мозок застуджений, думки вязнуть у калюжах

Спиртні п'є ліки, але йому все гірше

У кожного з нас час осінніх злив

Стали нудитися і хворіти навіть ми з Дино,

Але зберігши лучину душі розтопимо каміни

І стане весна, якщо пережити зиму

Приспів:

Коли осипить місто золотом і ми закриємо вікна (вікна) щільно

І дим то ли тютюну, то ли вогнища йде в небо від нас (від нас)

І якось треба далі йти

А вітер сонний проспіває шумом доріг свою пісню (пісню)

Якщо б ми тільки могли як вони співати і як дим відлітати вгору

І як дим відлітати вгору