Лень - Триада

Появись на свете, я с ростом за два метра,

Я бы стал атлетом, и успехов достиг бы в воспете.

А ка был талант везде бы ходить незаметным,

Я бы в разведку пошел, и мира узнал все секреты.

Если бы бизнесменом был батя, прикинь,

Стал миллиардером без примерным наверно, где цинь!

Манило бы водная гладь иль небесная синь.

Мог бы легко летать или плавать тогда, аминь!

Ка бы ум великий был в меня бы заключен,

Говорить о чем, стал бы ученым я или врачом.

Если бы не был мир наполнен бедствиями,

Жил бы естественно тогда только путешествиями.

Подарила ка бы природа мне голос,

Вмиг бы стал знаменит, богат, красив, холост.

А сейчас я так устал разговаривать с вами,

Дайте мне хотя бы час полежать на диване.

Припев:

И никто не виноват, что туман в голове,

Эта лень уже не под ногами окутала меня.

Каждый день только вниз и ни шагу наверх,

Как всегда без разбора пришла где вечер, где утро.

И не кто не виноват, что туман в голове,

Эта лень уже не под ногами, окутала меня.

Каждый день только вниз и ни шагу наверх,

Как всегда, без разбора пришла и уже тут.

Мало ли что надо делать, на сегодня все отложим,

Мало ли что накопилось, мало ли что не добил вчера.

Сколько не по силам было в голове бардак убрать,

Каждый день ведь у меня сутра дела.

Самый главный пункт, ставишь на паузу ум,

Чтобы случаем не подошли тяга и да дум.

Двери закрыты, телефон на блоки, ноги разуты,

Графики и маршруты сдвинуты — это и есть лень.

Твой будильник прозвенит переведешь вперед,

Чувства долга чистый холод — это чистый лед.

Сделай короче свой перерыв и что-то внутри,

Поднимет оглушительный дикий неистовый крик.

Необъяснимая связь тебя и дивана шкалит,

Уже не тот, кайф безделье краски теряет.

И снова тянет хоть что-то сделать, разорви связь дивана и тела,

Но если лень то рвется это неумело.

Припев:

И никто не виноват, что туман в голове,

Эта лень уже не под ногами окутала меня.

Каждый день только вниз и ни шагу наверх,

Как всегда без разбора пришла где вечер, где утро.

И не кто не виноват, что туман в голове,

Эта лень уже не под ногами, окутала меня.

Каждый день только вниз и ни шагу наверх,

Как всегда, без разбора пришла и уже тут.

З'явись на світлі, я з зростанням за два метри,

Я би став атлетом, і успіхів досяг би в спіті.

А ка був талант скрізь би ходити непомітним,

Я би в розвідку пішов, і світу дізнався всі секрети.

Якби бізнесменом був батя, прикинь,

Став мільярдером без приблизного мабуть, де цинь!

Маніло би водна гладь чи небесна синь.

Міг би легко літати або плавати тоді, амінь!

Який би розум був у мене був би укладений,

Говорити про чим, став би вченим я або лікарем.

Якщо б не був світ наповнений лихами,

Жив би природно тоді лише подорожами.

Подарувала якби природа мені голос,

Вмить би став знаменитий, багатий, красивий, неодружений.

А зараз я так втомився розмовляти з вами,

Дайте мені хоча б годину полежати на дивані.

Приспів:

І ніхто не винен, що туман у голові,

Ця лінощі вже не під ногами огорнула мене.

Щодня тільки вниз і ні кроку вгору,

Як завжди без розбору прийшла десь вечір, де ранок.

І не хто не винний, що туман у голові,

Ця лінь вже не під ногами, огорнула мене.

Щодня тільки вниз і ні кроку вгору,

Як завжди, без розбору прийшла і вже тут.

Мало що треба робити, на сьогодні все відкладемо,

Мало що накопичилося, мало що не добув вчора.

Скільки не по силам було в голові бардак прибрати,

Адже кожен день у мене сутра справи.

Найголовніший пункт, ставиш на паузу розум,

Щоб випадково не підійшли тяга і так дум.

Двері зачинені, телефон на блоки, ноги разуті,

Графіки і маршрути зсунуті — це і є лінь.

Твій будильник продзвенить переведеш вперед,

Почуття обов'язку чистий холод - це чистий лід.

Зроби коротшою свою перерву і щось всередині,

Підніме оглушливий дикий шалений крик.

Нез'ясовний зв'язок тебе і дивана шкалює,

Вже не той, кайф неробство фарби втрачає.

І знову тягне хоч щось зробити, розірви зв'язок дивана і тіла,

Але якщо ліньки то рветься це невміло.

Приспів:

І ніхто не винен, що туман у голові,

Ця лінощі вже не під ногами огорнула мене.

Щодня тільки вниз і ні кроку вгору,

Як завжди без розбору прийшла десь вечір, де ранок.

І не хто не винний, що туман у голові,

Ця лінь вже не під ногами, огорнула мене.

Щодня тільки вниз і ні кроку вгору,

Як завжди, без розбору прийшла і вже тут.