Il Bimbo Dentro - Tiziano Ferro

Che fine ho fatto io?

Col viso più rotondo ma mai pallido

Meno sicuro ma

Più forte a volte per la grande umiltà

Che dormivo sui banchi di scuola

Non trattenevo mai i nodi alla gola

Che di lottare al volte ero stanco

Ma per pensare avevo sempre tempo

E ora no

Adesso

Ti guardo assente e dico:

«tu non entri tu dentro di me non entri

Ora non più non mi ferisci più!»

Che stringo a tutti i costi i denti

E pur di non scoprirmi mi tiro

Indietro un po' e ancora un po'

Luna ascoltami

Se da quell’angolo

Di altitudine

Ne sai di più di me

Ora stringimi

Non voglio perdermi

Ma ora non trovo più

Il bimbo dentro me

Che fine hai fatto anche tu?

Cos'è, sei stanca ormai di dirmelo

Che non ci sono più?

Tu che conosci con sincera umiltà

La versione integrale di me

Che custodisci gelosa i «perché»

Prova a ridarmi quell’assurda ironia

La voglia matta di andare via

Ma tornare a casa

Ma ora ti guardo assente

E dico:

«tu non entri!

Tu dentro di me non entri più!

Non mi ferisci più!»

E oramai neanche ti ribelli

Non discuti e ti rassegni

Aiutami

Ti prego

Luna ascoltami

Se da quell’angolo

Di altitudine

Ne sai di più di me

Scavalca i ponti tra mente e cuore

La soglia estrema del dolore

L’orgoglio ed il suo mare immenso

Per far capire che ci penso

Che soffro per amore intenso

Che gioco ancora con il vento

Ma non trovo più il bimbo dentro

Che rido ancora senza un senso

E navigo distratto e attento

Ingenuo ma con la testa

O tutto o niente.

o sempre o basta!

E che sono qui per ritrovarmi

E chiedo aiuto a te

Що зі мною сталося?

З круглим обличчям, але ніколи не блідим

Менш впевнений, але

Часом сильніший за велике смирення

Я спав на шкільних партах

Я ніколи не стримував клубки в горлі

Що часом я втомився битися

Але я завжди мав час подумати

І не зараз

Тепер

Я дивлюся на тебе в відсутність і кажу:

«Ви не входите в мене всередину, ви не входите

Тепер ти мені більше не кривдиш!»

Щоб я за всяку ціну стиснув зуби

І щоб не відкривати себе, тягнуся

Поверніться трохи і ще трохи

Луна, послухай мене

Якщо з того кута

З висоти

Ти знаєш більше за мене

А тепер тримай мене

Я не хочу заблукати

Але тепер я більше не можу знайти

Дитина всередині мене

Що з тобою теж сталося?

Що це, ти втомився мені зараз розповідати

Більше немає?

Ви, що знаєте зі щирою покорою

Повна версія мене

Хто ревно оберігає "чому"

Спробуй повернути мені ту абсурдну іронію

Шалене бажання піти

Але йди додому

Але тепер я дивлюся на тебе відсутня

І я кажу:

«Ти не входи!

Ти більше до мене не входи!

Ти мене більше не ображаєш!»

А тепер навіть не бунтуєш

Ви не сперечаєтеся і змиритесь

Допоможи мені

я благаю вас

Луна, послухай мене

Якщо з того кута

З висоти

Ти знаєш більше за мене

Перетинають мости між розумом і серцем

Граничний больовий поріг

Гордість і її величезне море

Щоб було зрозуміло, що я про це думаю

Я страждаю від сильного кохання

Я все ще граю з вітром

Але я більше не можу знайти дитину всередині

Що я досі безглуздо сміюся

А я орієнтуюся розсіяний і уважний

Наївно, але з головою

Все або нічого.

або завжди або досить!

І що я тут, щоб знайти себе

І я прошу у вас допомоги