Зимы - Типси Тип

Пардон, я тут масло собираю на картон,

А че?

Не лень, пускай лежит на потом, на черный день,

А завязать узлом — я готов.

Давай, вдвоем

Давай, толпой, а ковбои пускай уёбывают, нечего!

Вы со своей губой полегче там,

А то помеченных под небом клетчатым лечат

Им не до Бога, не до полетов с космодрома

Не все на полках, от метадона не все дома, запятая

По-тихому, в квартире слетая, на деталях

Монтирую комедию Гайдая

Ключи от кода у меня, его не угадаешь

Никогда, бля.

Там весь словарь Великого Даля!

Утопия.

И блики взмокли на каплях, опля!

Это кровь и сопли на саблях и копьях

Неразобрали правды сквозь вопли, не так ли?

Шел с биноклем, не той ногой встал на грабли

Вот и мародеры.

После травли — бой за души

Одна успела дёру дать, она поёт, послушай

И с ней не надо спорить, а, наоборот

По случаю — подпеть.

Так и на слух-то получше, заметь,

Но падший, — легко берет грех на душу

Скомкивает камушек, отнюдь не плод Природы — Матушки

Толкнет малышу, называя радугой

Выдает за анашу.

Ад такой, — гад такой!

Поют за шустрый детям полупедики, щенята

За рекламу с них спрошу по собственным поняткам

Кипишую, потому что мне воняет мертвечиной

Ты не молчи, под шум, будь мужчиной!

Где ты?

Шо ты, как это?

в концов то конце то

Плюсовка должна быть отловной, как лето

Спокойной как осень, и как весна красивой,

Но она будет жесткой, как зимы!

Но она будет жесткой, как зимы!

Но она будет жесткой, как зимы!

Но она будет жесткой, как зимы!

Она будет жесткой, как зимы!

Злой, как псина, антенна в темя вонзилась

Особо не возилась, выросла выше Годзиллы

Мы найдем в себе силы объединить массивы

Да заживем красиво, назовем это Россия!

Поднимите руки те, кто не синий!

Теперь возьми того, что не поднял, и объясни ему,

Но не лечи, никто не любит врачей

Все знают этот символ, мало кто знает — чей он,

А все же зигу кинуть не смогу, да ну

Большую часть семьи покосило в войну

Пиндосы не поймут — я горд за свою страну!

Мой дед рос тут, и тут пусть растет мой внук,

А ты пиздуй в пивнуху.

Дак там и банчат

Твой Бог ревнует, естественный отбор начат

Я здравым правым кивнул, это, пожалуй, наши

Кто не влюблен в страну — держись от нас подальше!

Пардон, я тут масло збираю на картон,

А що?

Не лень, нехай лежить на потім, на чорний день,

А зав'язати вузлом - я готовий.

Давай, удвох

Давай, юрбою, а ковбої нехай уїбують, нічого!

Ви зі своєю губою легше там,

А то помічених під небом картатим лікують

Їм не до Бога, не до польотів з космодрому

Не все на полках, від метадону не все вдома, кома

По-тихому, в квартирі злітаючи, на деталях

Монтую комедію Гайдая

Ключі від коду у мені, його не вгадаєш

Ніколи бля.

Там увесь словник Великого Даля!

Утопія.

І відблиски змокли на краплях, опля!

Це кров і соплі на шаблях і списах

Не розібрали правди крізь крики, чи не так?

Йшов із біноклем, не тою ногою став на граблі

От і мародери.

Після цькування — бій за душі

Одна встигла деру дати, вона співає, послухай

І з нею не треба сперечатися, а, навпаки

З нагоди — підспівати.

Так і на слух-то краще, зауваж,

Але падший, — легко бере гріх на душу

Зімає камінчик, аж ніяк не плід Природи — Матінки

Пхне малюкові, називаючи веселкою

Видає за анашу.

Пекло такий, гад такий!

Співають за шустрый дітям напівпедики, щенята

За рекламу з них запитаю по власних поняттях

Кишую, тому що мені смердить мертвечиною

Ти не мовчи, під шум, будь чоловіком!

Де ти?

Шо ти, як це?

в кінці то то кінці то

Плюсування має бути відловним, як літо

Спокійною як осінь, і як весна красивою,

Але вона буде жорсткою, як зими!

Але вона буде жорсткою, як зими!

Але вона буде жорсткою, як зими!

Але вона буде жорсткою, як зими!

Вона буде твердою, як зими!

Злий, як псина, антена в темряву встромилася

Особливо не возилася, виросла вище за Годзіллу

Ми знайдемо в собі сили об'єднати масиви

Так, заживемо красиво, назвемо це Росія!

Підніміть руки ті, хто не синій!

Тепер візьми того, що не підняв, і поясни йому,

Але не лікуй, ніхто не любить лікарів

Усі знають цей символ, мало хто знає — чий він,

А все ж зигу кинути не змогу, так ну

Більшість сім'ї покосило у війну

Піндоси не зрозуміють — я гордий за свою країну!

Мій дід ріс тут, і тут нехай росте мій онук,

А ти підуй у пивнуху.

Так там і банчат

Твій Бог ревнує, природний відбір розпочато

Я здоровим правом кивнув, це, мабуть, наші

Хто не закоханий у країну — тримайся від нас подалі!