Проснись - Drummatix, Типси Тип

Место, где нет ни «рано», ни «поздно»

Ходят по воздуху бесы на вписки к апостолам…

Где любой станет шедевром набросок

Землицы клок станет островом

Там, где тропа порослая

К самому Господу светится фосфором

Не выронить бы из рук мне тросы в час

Когда сновидение станет осознанным…

И я могу повоевать тут, брат, но

Как бы перейти в автопилот обратно?

Правда, в этом мире так податлив атом

Города могут завернуть в рулон, как ватман

Небо рыдало пламенем, как при судном

Пока левиафаны мне таранили судно

Надо выдумать, как бы не пасть в бою

Коли ларец Пандоры снова разинет пасть свою!

Так, стоп… Это сон, я помню твёрдо

Надеюсь, кто-нибудь толкнёт, одёрнет

Ибо мне дико больно видеть лица мёртвых

И себя порой с ладонями над аортой

Прыгать с полотен Босха в Лавкрафта терний мрак

Темно, не сунется ни друг, ни враг

Будто петля, где вечный спуск по ступеням вниз

Только бы себе успеть шепнуть:

Проснись… Покинь заповедный ты мир

Там, где едва заметно, где явь, а где нет

Ведь этот мир ветреный

В день один откроет двери навек

Ты… Покинь заповедный ты мир

Там, где едва заметно, где явь, а где нет

Ведь этот мир ветреный

В день один откроет двери навек

Я на плоту с брешью

К Нави плыву аки беженец,

А ты спишь наяву

То, что мне снится — круче нежити

И, конечно, круче, нежели Голливуд

Не, я уже в эфир не пойду

Сам только оттуда, бродил как по льду,

А завтра в канцелярию…

Донормил, исцеляй меня, милый,

А то упаду

Это не рай — тут в пламени бьются

Зря вы играете в Бога

Он генеральный продюсер

Крайнего толка

Грустная киноплёнка человека

Око под веком, шаг до побега

Сонный как веган, жадный как белка

В перьях поделка не словит мой сон

Я там хожу колесом

Летаю над ветками, будто нарисованный

У меня будка способная

Минус фенибут, калипсол

Минус не на шутку спрессованный

В камень песок

И в подушку лицо

Проснись… Проснись… Проснись…

Проснись… Покинь заповедный ты мир

Там, где едва заметно, где явь, а где нет

Ведь этот мир ветреный

В день один откроет двери навек

Ты… Покинь заповедный ты мир

Там, где едва заметно, где явь, а где нет

Ведь этот мир ветреный

В день один откроет двери навек

Місце, де немає ні «рано», ні «пізно»

Ходять по повітря демони на вписки до апостолів...

Де кожен стане шедевром малюнок

Землі клок стане островом

Там, де стежка поросла

До самого Господа світиться фосфором

Не випустити би з рук мені троси в годину

Коли сновидіння стане усвідомленим…

І я можу повоювати тут, брате, але

Як перейти в автопілот назад?

Щоправда, в цьому світі так податливий атом

Міста можуть загорнути в рулон, як ватман

Небо ридало полум'ям, як при судні

Поки левіафани мені таранили судно

Треба вигадати, як би не впасти в бою

Коли скринька Пандори знову роззявить пащу свою!

Так, стоп… Це сон, я пам'ятаю твердо

Сподіваюся, хтось штовхне, одірне

Бо мені дико боляче бачити обличчя мертвих

І себе часом із долонями над аортою

Стрибати з полотен Босха в Лавкрафта терній морок

Темно, не сунеться ні друг, ні ворог

Наче петля, де вічний спуск по сходах вниз

Тільки би собі встигнути шепнути:

Прокинься… Покинь заповідний ти світ

Там, де ледве помітно, де дійсність, а де ні

Адже цей світ вітряний

Вдень один відчинить двері навіки

Ти… Покинь заповідний ти світ

Там, де ледве помітно, де дійсність, а де ні

Адже цей світ вітряний

Вдень один відчинить двері навіки

Я на пліту з проломом

До Нави пливу аки біженець,

А ти спиш наяву

Те, що мені сниться — крутіше за нежиті

І, звичайно, крутіше, ніж Голлівуд

Ні, я вже в ефір не піду

Сам тільки звідти, блукав як по льоду,

А завтра в канцелярію…

Донорміле, зцілюй мене, любий,

А то упаду

Це не рай — тут у полум'я б'ються

Даремно ви граєте в Бога

Він генеральний продюсер

Крайнього штибу

Сумна кіноплівка людини

Око під віком, крок до втечі

Сонний як веган, жадібний як білка

У пір'ї виріб не зловить мій сон

Я там ходжу колесом

Літаю над гілками, ніби намальований

У мене будка здатна

Мінус фенібут, каліпсол

Мінус не на жарт спресований

Камінь пісок

І в подушку обличчя

Прокинься... Прокинься... Прокинься...

Прокинься… Покинь заповідний ти світ

Там, де ледве помітно, де дійсність, а де ні

Адже цей світ вітряний

Вдень один відчинить двері навіки

Ти… Покинь заповідний ти світ

Там, де ледве помітно, де дійсність, а де ні

Адже цей світ вітряний

Вдень один відчинить двері навіки