Аркан - Drummatix

Боль, лица в крапинах, тело в ссадинах.

Вдоль по царапинам, время замерло.

Собирать память по кадрам из-под пера.

Помню номера, номера в занятых нами камерах.

Цельные, как припой в паре с оловом.

Цепью с тобой одной были скованы.

В сговоре беглые в разные стороны —

Только скоро ли, скоро ли нас найдут поисковые?

Нам и явь, и сны рвало заново по клокам.

Затерялись мы в Магеллановых облаках.

Ночью не уйдём кораблём, ведь в который раз

Молча уплывёт снова мимо нас, мимо нас.

Дайте мне посох и карту,

Солнце заместо допросов под лампой —

Дабы по пути мой шаг не попал бы

Под гвозди на палках да грозди напалма!

А тебе перемахнуть крутой каньон,

Сложным не путать правильный дверной проём.

Это будет нелегко, но потом,

В оконцове прибудем вдвоём.

Туда, где нас не били плетью ливни;

Там, где не заметили мы,

Как мигом пролетал оборот земной

И вернулся вновь, как к себе домой.

Туда, где нас не били плетью ливни;

Там, где не заметили мы,

Как мигом пролетал оборот земной

И вернулся вновь, как к себе домой.

От минут до месяца, где и долго ль носит нас?

Хоть едва пригрезимся — сердце наружу просится.

Нам бы — где белым бело, неба колесницею,

Либо помахнув крылом — переливом за птицами.

Но простыли следы будто ледники тают,

Подобно тени полуденной вновь пропадают.

И текло время, как у картин Дали.

Не помогут тем ранам - ни бинт и ни пинта;

Но мы будем длительно плыть

Лабиринтами Фавна, куда привела нелёгкая.

Полупотёмки, глубокий вдох — как яд;

Где всё реальное — порванной плёнкой

И стены столь неосязаемо тонкие.

А когда мы будем путать ночь со днём —

Нам будут противостоять и дождь с огнём.

Это будет нелегко, но потом

В оконцове прибудем вдвоём

Туда, где нас не били плетью ливни;

Там, где не заметили мы,

Как мигом пролетал оборот земной

И вернулся вновь, как к себе домой.

Туда, где нас не били плетью ливни;

Там, где не заметили мы,

Как мигом пролетал оборот земной

И вернулся вновь, как к себе домой.

Біль, обличчя в цятках, тіло в саднах.

Уздовж по подряпинах, час завмер.

Збирати пам'ять з кадрів з-під пера.

Пам'ятаю номери, номери у зайнятих нами камерах.

Цілісні, як припій у парі з оловом.

Ланцюгом з тобою одним були скуті.

У змові біглі в різні боки

Тільки скоро чи скоро нас знайдуть пошукові?

Нам і ява, і сни рвало наново по клаптях.

Загубилися ми в Магелланових хмарах.

Вночі не підемо кораблем, адже вкотре

Мовчки спливе знову повз нас, повз нас.

Дайте мені палицю і карту,

Сонце замість допитів під лампою

Щоб по дорозі мій крок не потрапив би

Під цвяхи на ціпках та грона напалму!

А тобі перемахнути крутий каньйон,

Складним не плутати правильний дверний отвір.

Це буде нелегко, але потім,

Нарешті прибудемо вдвох.

Туди, де нас не били батогом зливи;

Там, де ми не помітили,

Як миттю пролітав оборот земний

І знову повернувся, як до себе додому.

Туди, де нас не били батогом зливи;

Там, де ми не помітили,

Як миттю пролітав оборот земний

І знову повернувся, як до себе додому.

Від хвилин до місяця, де і чи довго носить нас?

Хоч ледь пригрізимо — серце назовні проситься.

Нам би де білим біло, неба колісницею,

Або помахнувши крилом – переливом за птахами.

Але простигли сліди ніби льодовики тануть,

Подібно до тіні полуденної знову пропадають.

І плив час, як у картин Далі.

Не допоможуть тим ранам – ні бинт та ні пінта;

Але ми будемо довго пливти

Лабіринтами Фавна, куди привела нелегка.

Напівпотемки, глибокий вдих - як отрута;

Де все реальне – порваною плівкою

І стіни настільки невловимо тонкі.

А коли ми плутатимемо ніч з днем ​​—

Нам протистоятимуть і дощ із вогнем.

Це буде нелегко, але потім

В кінці прибудемо вдвох

Туди, де нас не били батогом зливи;

Там, де ми не помітили,

Як миттю пролітав оборот земний

І знову повернувся, як до себе додому.

Туди, де нас не били батогом зливи;

Там, де ми не помітили,

Як миттю пролітав оборот земний

І знову повернувся, як до себе додому.