У неба попросим - Тина Кароль

Целует лужи листопад

И кружат листья невпопад

Опять…

Осеннее небо плачет

Меняет небо лета цвет

И дарит нам любви сюжет,

Но он прочитан давно над нами

У неба попросим

Расставить все звезды по местам

У неба попросим

Пусть не делит напополам

У неба попросим

Любовь не таить в чужих руках

У неба попросим

Нежностью стать на облаках

В улыбке желтой скрыта грусть

И эхо вторит: «Не вернусь»

Зачем?

Разлуке мы дверь открыли?

Тревожат душу крики птиц

И не скрывая дрожь ресниц

Вопрос,

А может мы поспешили?

У неба попросим

Расставить все звезды по местам

У неба попросим

Пусть не делит напополам

У неба попросим

Любовь не таить в чужих руках

У неба попросим

Нежностью стать на облаках

У неба попросим

Расставить все звезды по местам

У неба попросим

Пусть не делит напополам

У неба попросим

Любовь не таить в чужих руках

У неба попросим

Нежностью стать на облаках

Цілує калюжі листопад

І кружляють листя невпопад

Знову…

Осіннє небо плаче

Змінює небо літа колір

І дарує нам любові сюжет,

Але він прочитаний давно над нами

У неба попросимо

Розставити всі зірки за місцями

У неба попросимо

Нехай не ділить навпіл

У неба попросимо

Любов не приховувати в чужих руках

У неба попросимо

Ніжністю стати на хмарах

В посмішці жовтої прихована смуток

І луна повторює: «Не повернуся»

Навіщо?

Розлуці ми двері відчинили?

Тривожать душу крики птахів

І не приховуючи тремтіння вій

Питання,

А може ми поспішили?

У неба попросимо

Розставити всі зірки за місцями

У неба попросимо

Нехай не ділить навпіл

У неба попросимо

Любов не приховувати в чужих руках

У неба попросимо

Ніжністю стати на хмарах

У неба попросимо

Розставити всі зірки за місцями

У неба попросимо

Нехай не ділить навпіл

У неба попросимо

Любов не приховувати в чужих руках

У неба попросимо

Ніжністю стати на хмарах