The Newry Highway Man - The Dubliners

In Newry Town I was bred and born

In Steven’s Green now I’ll die in scorn

I served my time to the saddling trade

But I turned out to be, I turned out to be a roving blade

At seventeen I took a wife

I loved her dearly as I love life

And for to keep both fine and gay

I took to robbing, I took to robbing on the King’s highway

I never robbed any poor man yet

Nor any tradesman has cause to fret

I rob the lords and their ladies bright

I take their jewels, I take their jewels to my heart’s delight

To Covent Garden I make my way

With my dear wife for to see the play

Lord Fielding’s corps they did me pursue

And I was taken, I was taken by that cursed crew

My father cried, «Oh, my darling son»

My wife she wept and said, «I'm undone»

My mother tore her white locks and cried

«'Twas in the cradle, 'twas in the cradle that he should have died.»

And when I’m dead and in my grave

A flashy funeral pray let me have

With six bold highwaymen to carry me

Give them good broadswords, good broadswords and liberty

Six pretty maidens to bear my pall

Give them white ribbons and garlands all

For when I’m dead, aye they’ll speak the truth

He was a wild and a wicked youth

У Ньюрі-Таун я виросла і народилася

У Стівенс-Гріні тепер я помру в зневірі

Я відслужив на сідельній торгівлі

Але я виявився я виявився бродячим лезом

У сімнадцять років я взяв дружину

Я дуже любив її, як люблю життя

І для того, щоб залишатися як гарним, так і веселим

Я взявся грабувати, я взявся грабувати на королівському шосе

Я ще ніколи не грабував жодного бідняка

Жоден торговець не має причин для хвилювання

Я грабую лордів та їхніх дам яскраво

Я беру їхні коштовності, я беру їхні коштовності на радість моєму серцю

До Ковент-Гардену я пробираюся

З моєю дорогою дружиною, щоб побачити виставу

Корпус лорда Філдінга, за яким я переслідував

І я був узятий, мене взяла та проклята команда

Мій батько кричав: «О, мій любий сину»

Моя дружина заплакала і сказала: «Я скасований»

Моя мати порвала свої білі локони й плакала

«Було в колисці, в колисці він мав померти».

І коли я мертвий і в могилі

Дайте мені яскраву похоронну молитву

З шістьма сміливими розбійниками, щоб нести мене

Дайте їм хороші палаші, хороші палаші і свободу

Шість гарних дівчат, щоб нести мій пан

Подаруйте їм все білі стрічки та гірлянди

Бо коли я помру, так, вони скажуть правду

Він був диким і злим юнаком