The Band Played Waltzing Matilda - The Dubliners

Now when I was a young man I carried me pack

And I lived the free life of the rover

From the Murray’s green basin to the dusty outback

Well, I waltzed my Matilda all over

Then in 1915, my country said, «Son

It’s time you stop ramblin', there’s work to be done.»

So they gave me a tin hat, and they gave me a gun

And they marched me away to the war

And the band played «Waltzing Matilda,»

As the ship pulled away from the quay

And amidst all the cheers, the flag waving, and tears

We sailed off for Gallipoli

And how well I remember that terrible day

How our blood stained the sand and the water;

And of how in that hell that they call Suvla Bay

We were butchered like lambs at the slaughter

Johnny Turk, he was waitin', he primed himself well;

He showered us with bullets, and he rained us with shell --

And in five minutes flat, he’d blown us all to hell

Nearly blew us right back to Australia

But the band played «Waltzing Matilda,»

When we stopped to bury our slain

Well, we buried ours, and the Turks buried theirs

Then we started all over again

And those that were left, well, we tried to survive

In that mad world of blood, death and fire

And for ten weary weeks I kept myself alive

Though around me the corpses piled higher

Then a big Turkish shell knocked me arse over head

And when I woke up in me hospital bed

And saw what it had done, well, I wished I was dead --

Never knew there was worse things than dying

For I’ll go no more «Waltzing Matilda,»

All around the green bush far and free --

To hump tents and pegs, a man needs both legs

No more «Waltzing Matilda» for me

So they gathered the crippled, the wounded, the maimed

And they shipped us back home to Australia

The armless, the legless, the blind, the insane

Those proud wounded heroes of Suvla

And as our ship sailed into Circular Quay

I looked at the place where me legs used to be

And thanked Christ there was nobody waiting for me

To grieve, to mourn and to pity

But the band played «Waltzing Matilda,»

As they carried us down the gangway

But nobody cheered, they just stood and stared

Then they turned all their faces away

And so now every April, I sit on my porch

And I watch the parade pass before me

And I see my old comrades, how proudly they march

Reviving old dreams of past glory

And the old men march slowly, all bones stiff and sore

They’re tired old heroes from a forgotten war

And the young people ask «What are they marching for?»

And I ask meself the same question

But the band plays «Waltzing Matilda,»

And the old men still answer the call

But as year follows year, more old men disappear

Someday, no one will march there at all

Waltzing Matilda, waltzing Matilda

Who’ll come a-waltzing Matilda with me?

And their ghosts may be heard as they march by the billabong

Who’ll come a-Waltzing Matilda with me?

Тепер, коли я був молодим, я носив пакет

І я прожив вільне життя марсохода

Від зеленого басейну Мюррея до запиленої глибинки

Ну, я провальсував свою Матильду всюди

Тоді в 1915 році моя країна сказала: «Сину

Настав час перестати блукати, є над чим робити.»

Тож вони дали мені олов’яний капелюх і дали пістолет

І вони відвели мене на війну

А гурт грав «Вальсуючи Матильду»,

Коли корабель відійшов від пристані

І серед усіх вітань, майорить прапор, і сльози

Ми відпливли до Галліполі

І як добре я пам’ятаю той жахливий день

Як наша кров забарвила пісок і воду;

І як у тому пеклі, яке вони називають Сувла-Бей

Нас зарізали, як ягнят на забій

Джонні Турк, він чекав, він добре підготувався;

Він засипав нас кулями, і він засипав нас снарядами...

І за п’ять хвилин він зніс нас усіх до біса

Мало не приніс нас прямо назад до Австралії

Але гурт грав «Вальсуючи Матильду»,

Коли ми зупинилися поховати наших вбитих

Ну, ми своє поховали, а турки своє

Потім ми почали все спочатку

А ті, що залишилися, ми намагалися вижити

У тому божевільному світі крові, смерті й вогню

І десять стомлених тижнів я витримував себе

Хоча навколо мене трупи скупчилися вище

Тоді великий турецький снаряд повалив мене на дупу

І коли я прокинувся на мому лікарняному ліжку

І побачив, що це зробило, ну, я бажав, щоб я помер...

Ніколи не знав, що є речі гірші, ніж смерть

Бо я більше не буду ходити «Вальсуючи Матильду»,

Навколо зелений кущ далеко й вільно --

Щоб намети та кілки скинути, чоловікові потрібні обидві ноги

Для мене більше немає «Вальсуючи Матильди».

Так вони збирали калік, поранених, покалічених

І вони відправили нас додому в Австралію

Безрукий, безногий, сліпий, божевільний

Ті горді поранені герої Сувли

І коли наш корабель відплив у Кругову набережну

Я подивився на те місце, де раніше були мої ноги

І подякував Христу, що мене ніхто не чекав

Сумувати, сумувати і жаліти

Але гурт грав «Вальсуючи Матильду»,

Коли нас несли по трапу

Але ніхто не радів, вони просто стояли і дивилися

Потім вони відвернули всі свої обличчя

І тому зараз кожного квітня я сиджу на свому ґанку

І я дивлюся, як парад проходить переді мною

І я бачу своїх старих товаришів, як вони гордо марширують

Відродження старих мрій про минулу славу

А старі марширують повільно, усі кістки затверділи й боліли

Вони втомлені старі герої забутої війни

А молодь запитує: «Для чого вони марширують?»

І я задаю собі те саме запитання

Але гурт грає «Waltzing Matilda»,

А старі й досі відповідають на дзвінок

Але рік за роком зникає все більше старих чоловіків

Колись туди взагалі ніхто не маршируватиме

Вальс Матильда, вальс Матильда

Хто піде зі мною вальсувати Матильду?

І їхні привиди можна почути, коли вони марширують біля білабонгу

Хто піде зі мною на Вальсування Матильди?