Master McGrath - The Dubliners

Eighteen sixty nine being the date anf the year

Those Waterloo sportsmen and more did appear

For to gain the great prizes and bear them awa'

Never counting on Ireland and Master Mcgrath

On the twelfth of November, that day of renown

Mcgrath and his keeper they left Lurgan town

A gale in the Channel, it soon drove them o’er

On the thirteenth they landed on England’s fair shore

Oh well when they arrived there in big London Town

Those great English sportsmen all gathered around

And one of those gentlemen standing nearby

Said, 'Is that the great dog you call Master Mcgrath?

'

Oh well one of the gentlemen standing around

Says, 'i don’t care a damn for your Irish greyhound!

'

And another he sneered with a scornful 'Ha!

Ha!

We’ll soon humble the pride of your Master Mcgrath.

'

Then Lord Lurgan came forward and said, 'Gentlemen

If there’s any amongst you has money to spend

For your grand English nobles I don’t care a straw

Here’s five thousand to one upon Master Mcgrath.

'

Oh, Mcgrath he looked up and he wagged his old tail

Informing his lordship, 'Sure I know what you mean

Don’t fear, noble Brownlow, don’t fear them agra

We’ll soon tarnish their laurels', says Master Mcgrath

Oh well Rose stood uncovered, the great English pride

Her master and keeper were close by her side;

They let them away and the crowd cried, 'Hurrah!

'

For the pride of all England and Master Mcgrath

Oh well Rose and the Master they both ran along

'i wonder', says Rose, 'what took you from your home

You should have stayed there in your Irish domain

And not come to gain laurels on Albion’s plain.

'

'Well, I know', says the Master, 'we have wild heather

Bogs

But, bedad, in old Ireland there’s good men and dogs

Lead on, bold Britannia, give none of your jaw

Stuff that up your nostrils', says Master Mcgrath

Well the hare she led on just as swift as the wind

He was sometimes before her and sometimes behind

He jumped on her back and held up his ould paw —

'Long live the Republic', says Master Mcgrath

Вісімнадцять шістдесят дев’ять – дата року

З’явилися ці спортсмени з Ватерлоо та інші

Щоб отримати чудові призи та віддати їх"

Ніколи не розраховуючи на Ірландію та майстра Макграта

Дванадцятого листопада, цього відомого дня

Макграт і його охоронець покинули місто Лурган

Шторм у Ла-Манш, невдовзі загнав їх

Тринадцятого вони висадилися на берегу Англії

Ну, коли вони прибули туди, у велике лондонське місто

Навколо зібралися ті великі англійські спортсмени

І один із тих джентльменів, що стоять поруч

Сказав: «Це чудовий пес, якого ви називаєте майстром Макгратом?»

'

Ну, один із джентльменів, які стоять поруч

Каже: «Мені байдуже до вашого ірландського хорта!»

'

А інше — насмішкувато зневажливо: «Ха!

Ха!

Незабаром ми принизимо гордість вашого майстра Макграта.

'

Тоді лорд Лурган вийшов вперед і сказав: «Джентльмени

Якщо у когось із вас є гроші, щоб витратити

Для ваших величних англійських дворян мені байдуже

Ось п’ять тисяч до один на майстра Макграта.

'

О, Макграт, він підвів очі і помахав своїм старим хвостом

Повідомивши його светлість: «Звичайно, я знаю, що ви маєте на увазі

Не бійся, благородний Браунлоу, не бійся їх агри

Незабаром ми заплямуємо їхні лаври», — каже майстер Макграт

О, ну, Роза стояла непокритою, велика англійська гордість

Її господар і охоронець були поруч із нею;

Вони відпустили їх, і натовп закричав: «Ура!

'

Для гордості всієї Англії та майстра Макграта

Ну, ну, Роуз і Майстер, вони обидва побігли разом

«Мені цікаво, – каже Роуз, – що забрало тебе з дому?

Ви повинні були залишитися там у своєму ірландському домені

І не приходити, щоб здобути лаври на рівнині Альбіону.

'

«Ну, я знаю, — каже Майстер, — у нас є дикий верес

Болота

Але, бедад, у старій Ірландії є хороші люди й собаки

Продовжуйте, смілива Британія, не давайте нікому

Заткни це в ніздрі», — каже майстер Макграт

Ну, зайця вона повела так само швидкий, як вітер

Інколи він був перед нею, а іноді позаду

Він заскочив  їй на спину й підняв стару лапу —

«Хай живе Республіка», — каже майстер Макграт