I Wish I Had Someone to Love Me - Barney McKenna, The Dubliners

I wish I had someone to love me,

Someone to call me their own,

Someone to stay with me al- ways,

I’m weary of being alone.

Meet me tonight in the moon- light,

Meet me tonight all alone;

I have a sad story to tell you,

I’ll tell by the light of the moon.

I wish I had someone to love me,

Someone to call me their own,

Someone to stay with me al- ways,

I’m weary of being alone.

I’ll be sent to the new jail tomor- row,

Leavin' my darlin' alone,

With the cold iron bars all around me,

And my head on a pillow of stone.

I wish I had someone to love me,

Someone to call me their own,

Someone to stay with me al- ways,

I’m weary of being alone.

Tonight is our last night toget- her,

The nearest and dearest must part,

For all that has bound us toget- her,

Is quickly being torn apart.

I wish I had someone to love me,

Someone to call me their own,

Someone to stay with me al- ways,

I’m weary of being alone.

I have a large ship on the o- cean,

All laden with silver and gold,

And before my poor darlin' will suf- fer,

That ship will be anchored and sold.

I wish I had someone to love me,

Someone to call me their own,

Someone to stay with me al- ways,

I’m weary of being alone.

I wish I had wings of a spar- row,

For those prison walls I must flee;

I’d fly to the arms of my true love,

And bring her home safety to me.

I wish I had someone to love me,

Someone to call me their own,

Someone to stay with me al- ways,

I’m weary of being alone.

I’m weary of being alone.

Я хотів би, щоб у мене був хтось, хто б мене любив,

Хтось, хто назве мене своєю,

Хтось, хто завжди залишиться зі мною,

Я втомився бути на самоті.

Зустрінемось сьогодні вночі в місячному світлі,

Зустрінемось сьогодні ввечері на самоті;

Я хочу розповісти вам сумну історію,

Я розповім при світлі місяця.

Я хотів би, щоб у мене був хтось, хто б мене любив,

Хтось, хто назве мене своєю,

Хтось, хто завжди залишиться зі мною,

Я втомився бути на самоті.

Завтра мене відправлять у нову в'язницю,

Залишаючи мого коханого в спокої,

З холодними залізними гратами навколо мене,

І моя голова на подушці з каменю.

Я хотів би, щоб у мене був хтось, хто б мене любив,

Хтось, хто назве мене своєю,

Хтось, хто завжди залишиться зі мною,

Я втомився бути на самоті.

Сьогодні наша остання ніч разом із нею,

Найближчі повинні розлучитися,

За все, що нас пов’язувало,

Швидко розривається.

Я хотів би, щоб у мене був хтось, хто б мене любив,

Хтось, хто назве мене своєю,

Хтось, хто завжди залишиться зі мною,

Я втомився бути на самоті.

У мене великий корабель на океані,

Весь навантажений сріблом і золотом,

І перш ніж мій бідолашний коханий постраждає,

Цей корабель буде поставлено на якір і продане.

Я хотів би, щоб у мене був хтось, хто б мене любив,

Хтось, хто назве мене своєю,

Хтось, хто завжди залишиться зі мною,

Я втомився бути на самоті.

Я б хотів мати крила горобця,

За ці тюремні стіни я мушу тікати;

Я б полетів в обійми свого справжнього кохання,

І принеси мені її домашню безпеку.

Я хотів би, щоб у мене був хтось, хто б мене любив,

Хтось, хто назве мене своєю,

Хтось, хто завжди залишиться зі мною,

Я втомився бути на самоті.

Я втомився бути на самоті.